що розумiється як пiдлеглiсть однiєї людини iншiй, принижує людськi почуття i не може бути основою ефективностi iндустрiалiзацiї, органiзацiї. Демократiя – ось та велика духовна сила, яка використовує кожну людину i компенсує недолiки окре- мих iндивiдiв тим, що переплiтає їх разом у життi суспiльства. Лiдерами стають не тiльки з народження, але й завдяки вiдповiдному навчанню.
Дiйсний лiдер повинен не тiльки передбачити ситуацiю, але й творити її. У статтi “Менеджмент як професiя” (1925) М. Фоллет видiлила такі фактори, що зумовлюють зростання потреби в менеджментi:
1. Ефективний менеджмент замiнює експлуатацiю природних ресурсiв, які дуже обмежені.
2. Гостра конкуренція та брак трудових ресурсiв.
3. Підвищення етичності людських відносин.
4. Зростаюча свiдомiсть бiзнесу як суспiльної служби з почут- тям вiдповiдальностi за її ефективне проведення.
Американський менеджер Р. Робб (1864–1929) опублiкував у 1910 “Лекцiї по органiзацiї”. Удосконалення органiзацiї вiн асоцiює з удосконаленням дисципліни армiї.
Дещо пiзнiше Г. Хопф (1882–1949) сформулював iдею опти- мальної органiзацiї. У статтi “Менеджмент i оптимум” (1935) вiн запропонував конкретнi пропозицiї, якi здатнi покращити менедж- мент:
1. Чiтко уявляти цiлi та завдання бiзнесу.
2. Визначати загальну полiтику, якої слiд дотримуватися не дивлячись на оперативну обстановку i результати.
3. Формулювати завдання менеджменту зрозумiло для людей.
4. Комплектувати адмiнiстративний штат людьми досить ком- петентними для успiшного вирiшення поставлених перед ними за- вдань.
5. Забезпечити адмiнiстративну групу стандартами, за допомо- гою яких можна точно перевiряти виконання завдань.
6. Вивчати оперативнi результати i встановлювати напрями їх досягнення.
7. Регулювати темпи замiщення членiв адмiнiстративної групи вiдповiдно до встановлених в органiзацiї правил.
8. Брати до уваги фактор вiку стосовно продуктивних можли- востей адмiнiстраторiв.
9. Встановлювати оптимальний розмiр органiзацiї на рiвнi, який забезпечував би найбiльш сприятливi результати.
До зарубiжних дослiдникiв, якi суттєво вплинули на форму- вання американської концепцiї менеджменту, слiд вiднести англiйського вченого О. Шелдона i французького пiдприємця А. Файоля. Перу О. Шелдона належить книга “Фiлософiя управлін- ня” (1923), в якiй вiн пiдкреслював, головним чином, етичний бік менеджменту, притаманну йому функцiю вiдповiдальностi.
Кожен менеджер повинен сприйняти три принципи фiлософiї менеджменту:
1. Полiтика, умови i методи промисловостi повиннi бути спрямовані на пiдвищення добробуту суспiльства.
2. Менеджмент повинен пристосувати вищi моральнi зобов’я- зання суспiльства щодо соцiальної справедливостi в кожному конкретному випадку.
3. Менеджмент повинен проявляти iнiцiативу у звеличуванні загальних етичних стандартiв i концепцiй соцiальної справедли- востi.
У ходi застосування цих принципiв менеджер аналiзує як аспект технологiчної ефективностi, так i аспект соцiальної ефекти- вностi, що досягається за допомогою наукових методiв дослiдження працi та розвитку людських можливостей.
У загальному виглядi фiлософiя менеджменту Шелдона зво- диться до слідуючого:
1. Промисловiсть iснує з метою виробництва товарiв i послуг.
2. Промисловий менеджмент повинен керуватися принципом, який ґрунтується на наданнi послуг колективу.
3. Менеджмент як частина iндустрiї вiддiлений вiд капiталу i дiлиться на три частини: адмiнiстрацiю, власне менеджмент i органiзацiю.
4. Доти, поки iндустрiя ґрунтується на економiчному фунда- ментi, менеджмент повинен досягати цiлей через розвиток ефек- тивностi як людського, так i матерiального компонентiв фабрики.
5. Ця ефективнiсть розвивається завдяки використанню науки в управлiннi i розвитку людських ресурсiв промисловостi.
6. Ефективнiсть залежить вiд структури функцiй.
7. Використання наукових методiв у менеджментi означає:
- використання дослiджень i вимiрювань у всiх починаннях, якi менеджмент запроваджує i контролює;
Тема 3. Історія розвитку менеджменту