- пiдготовку i практичне використання кожного погодинного вiдрiзку роботи;
- визначення трудових витрат для обґрунтування i точного визначення бажаних результатiв;
- використання цих стандартiв для забезпечення найбiльш економiчних методiв виробництва i менеджменту.
8. Полiтика вiдповiдальностi менеджменту вимагає уваги до людського компонента виробництва.
А. Файоль, за оцiнкою американських спецiалiстiв у галузi менеджменту, був найбiльш визначною постаттю, яку Європа дала менеджменту аж до середини ХХ ст. Саме Файоль першим кла- сифiкував вивчення менеджменту за його функцiональними озна- ками: планування, органiзацiя, розпорядження, координацiя i кон- троль. Вiн сформулював перелiк якостей, якими повиннi во- лодiти менеджери:
1. Здоров’я i фiзична бадьорiсть.
2. Розум та iнтелектуальнi здiбностi.
3. Моральнi якостi, а саме наполегливiсть, енергiя, мужнiсть у прийняттi рiшень i вiдповiдальність.
4. Висока загальна освiта.
5. Управлiнськi здiбностi, передбачення, умiння розробляти план дiй, органiзацiйнi навички, мистецтво спiлкування з людьми, вмiння об’єднувати i спрямовувати зусилля багатьох людей i вміння їх контролювати.
6. Загальна обiзнанiсть з усiх суттєвих функцiй пiдприємства.
7. Істинна компетентнiсть у тiй специфiчнiй дiяльностi, яка характеризує концерн.
З чисто економiчної точки зору науковий менеджмент був продуктом свого середовища i свого часу в тому розумiннi, що виник iз загальної потреби промисловостi у пiдвищеннi ефектив- ностi виробництва. I тут на перший план виходить не додаткове залучення ресурсiв, а швидше рацiональне їх використання.
3.4. Школа людських відносин
У 20–30-х роках у США стали формуватися передумови, якi пiзнiше призвели до якiсно нової ситуацiї в управлiннi. Назрiла необхiднiсть нових форм управлiння, які характеризуються бiльш вираженим соцiологiчним i психологiчним нахилом. Мета цих ме- тодiв полягала в усуненнi деперсоналiзованих вiдносин на вироб- ництвi, якi були властиві теорiям наукового менеджменту, i замiнi
їх концепцiєю спiвробiтництва мiж робiтниками та пiдприємцями. Американськi авторитети в галузi менеджменту Г. Кунц i
С. О’Доннел зазначали, що якщо пiдлеглi керуються тiльки пра- вилами i потребами, якi встановленi керiвником, то вони можуть працювати приблизно на 60 або 65 відсотків своїх можливостей, щоб утриматися на роботi. А для того, щоб досягти повного вико- ристання здiбностей пiдлеглих, керiвник повинен викликати в них вiдповiдний вiдгук, здiйснюючи лiдерство. Цього можна досягти за допомогою рiзних засобiв, але в основi їх всiх лежать потреби пiдлеглих.
До проблеми мотивацiї працi “людського фактора” звернулися в 30-тi роки теоретики менеджменту. Вони пов’язували рацiоналi- зацiю iндустрiального виробництва не тiльки з удосконаленням матерiальних елементiв, а й впливом на етичнi норми i психологiю робiтникiв.
Почалося небувале пiдвищення економiчної ефективностi виробництва. Проте незабаром прийшло усвiдомлення того факта, що якщо iндустрiальна цивiлiзацiя хоче вижити в майбутньому, необхiдно виробити нове розумiння ролi людської мотивацiї i поведiнки людей в органiзацiях бiзнесу. Людська поведiнка моти- вується не логiкою або фактами, а почуттями.
Лiдером руху за впровадження нових форм i методiв управ- лiння в промисловостi, якi одержали назву “Школи людських вiдносин”, став американський соцiолог i психолог Е. Мейо (1880–1949).
“Школа людських вiдносин” стала реалiзацiєю нового нама- гання менеджменту розглядати кожну промислову органiзацiю як певну “соцiальну систему”. Це неабияке досягнення управлiнської думки. Всi питання потрiбно розглядати через призму взаємо- вiдносин з власне людським соцiальним аспектом iндустрiї.
Завдання менеджменту на цьому етапi полягало в тому, щоб у доповнення до формальних залежностей мiж членами органiзацiй розвинути плiднi неформальнi контакти. Вони суттєво впливають на результати спільної дiяльностi людей. Дослiдження виявили феномен неформальної групи в структурi виробничого процесу, стосунки мiж членами якої мають помітний вплив на ритмiку i тривалiсть працi. За Мейо, фактор спiвробiтництва в групi є дуже важливою обставиною, яку за її значущістю можна ставити поряд з менеджментом. Інакше кажучи, неформальнi стосунки в процесi
Тема 3. Історія розвитку менеджменту