Принципи нової управлінської парадигми повинні складати основу вдосконалення управління організаціями. В умовах опера- тивного управління ці принципи дозволяють зрозуміти характер організаційно-управлінських механізмів підпорядкування вироб- ництва споживанню, задоволенню ринкового попиту. Особливо важливі вони для розуміння концепції стратегічного управління, що будується на системному і ситуаційному підходах.
Принципи системності розглядають сучасну організацію, у першу чергу, як соціально-економічну систему, яка має специфічні, властиві тільки їй особливості:
– цілісність, коли всі елементи і частини системи служать до- сягненню загальних цілей, що стоять перед організацією в цілому. Це не виключає можливості виникнення неантагоністичних про- тиріч між її окремими елементами (підрозділами);
– складність, що виявляється у великій кількості зворотних зв’язків, у тому числі й у процесі стратегічного планування та управління;
– велика інерційність дозволяє з високою ступінню вірогідно- сті пророкувати розвиток організації в майбутньому;
– висока ступінь надійності функціонування, що визначається взаємозамінністю компонентів і способів життєдіяльності організа- ції, можливістю використання альтернативних технологій, енерго- носіїв, матеріалів, способів організації виробництва і управління;
– рівнобіжний розгляд натуральних і вартісних аспектів функціо- нування системи. Це дозволяє постійно порівнювати й оцінювати ефективність діяльності організації, системи управління і реалізації її стратегії.
Сутність функціональногопідходу до менеджменту полягає в тому, що потреба розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для задоволення потреби. Після встановлення функцій створюються кілька альтернативних об’єктів для їх вико- нання і вибирається той з них, що вимагає мінімум сукупних витрат за життєвий цикл об’єкта на одиницю його корисного ефекту.
У даний час до управління застосовується, в основному, предметнийпідхід, за якого удосконалюється існуючий об’єкт. Наприклад, технічна система удосконалюється шляхом доробки
існуючої системи за результатами маркетингових досліджень, аналізу науково-технічного прогресу в даній області, зауважень і пропозицій споживачів. Тому на практиці перед конструкторами ставиться завдання досягти за найважливішими показниками якості об’єкта світового рівня. У чому недоліки такого підходу? По- перше, самі конструктори не зацікавлені в проведенні широкого і глибокого аналізу світового ринку, у встановленні для себе важ- ких завдань. Світовий рівень потреб до моменту впровадження об’єкта в споживача об’єктивно можуть спрогнозувати не конструк- тори, а маркетологи. По-друге, припустимо, конструктори дуже постаралися і знайшли кращий світовий зразок. Однак цей зразок проектувався вчора і несе в собі технічні ідеї вчорашнього дня. Технічний прогрес не стоїть на місці. Оскільки ще потрібен час на розробку, освоєння і виробництво нового зразка і за цей період світові досягнення в даній галузі підуть далеко вперед. Застосо- вуючи предметний підхід інвестори і менеджери завжди будуть тільки доганяти вчорашній день і ніколи не вийдуть на світовий рівень.
Застосовуючи предметний підхід до розвитку соціально- економічних систем, менеджери йдуть шляхом удосконалення існуючих систем. І на практиці менеджери часто зіштовхуються з проблемою пошуку роботи для існуючих колективів чи працівників. Застосовуючи функціональний підхід, йдуть від зворотного, від потреб.
Застосовуючи функціональний підхід, абстрагуються від об’єктів, що виконують подібні функції, начебто вони не існують, чи від майбутніх потреб. Цей підхід повинен застосовуватися в сукупності з відтворювальним підходом, тому що для задоволення потреб потрібно створити фізичний або якийсь інший об’єкт.
Функціональний підхід, разом з іншими підходами, дозволяє ведучим фірмам світу бути завжди попереду.
Функціональний підхід реалізується в методах функціональ- но-вартісного аналізу (ФВА).
Функціонально-вартісний аналіз – метод системного досліджен- ня об’єктів (виробів, процесів, структур тощо), спрямований на оптимізацію співвідношення між корисним ефектом і сукупними витратами ресурсів за життєвий цикл об’єкта, який застосовується за призначенням.
Тема 3. Історія розвитку менеджменту