Під функціями менеджменту слід розуміти відносно відокре- млені напрями управлінської діяльності (трудові процеси у сфері управління), які забезпечують управлінську дію. Вони відобра- жають суть і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управ- ління. Процес управління здійснюється шляхом реалізації певних функцій. Визначення переліку цих функцій – одне з найважливі- ших завдань теорії менеджменту.
Управління розглядається як процес, оскільки робота для досягнення мети за допомогою іншої – це не якась одноразова дія, а серія безперервних взаємопов’язаних дій. Ці дії, кожна з яких са- ма по собі є процесом, дуже важливі для успіху організації. Їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція також є процесом, тому що складається із серії взаємо- пов’язаних дій. Процес управління – це є загальна сума всіх функцій, а саме:
- планування;
- організація;
- мотивація;
- контроль;
- регулювання.
Ці п’ять первинних функцій управління об’єднані зв’язую- чими процесами комунікації і прийняття рішення.
бки, трудові ресурси. Все це здійснюється з метою визначення, чого може реально досягти організація.
2. Куди ми хочемо прямувати? Оцінюючи можливості та загрози в навколишньому середовищі, такі як конкуренція, клієнти, зако- ни, політичні фактори, економічні умови, технологія, постачан- ня, соціальні та культурні зміни, керівництво визначає, що мо- же перешкодити організації досягненню цих цілей.
3. Як ми збираємось це зробити? Керівники повинні вирішити, як в загальних рисах, так і конкретно, що повинні робити члени організації, щоб досягти виконання цілей організації.
За допомогою планування керівництво намагається встанови- ти основні напрями зусиль і прийняти рішення, які забезпечують єдність цілей для всіх членів організації. Іншими словами, плану- вання – це один із засобів, за допомогою якого керівництво забез- печує єдиний напрям зусиль усіх членів організації для досягнен- ня її загальної мети.
Планування в організації не є окремим одноразовим явищем через дві суттєві причини.
1. Хоч деякі організації припиняють своє існування після досягнення мети, заради якої вони створювалися, багато з них намагаються продовжити своє існування якомога довше.
2. Друга причина, за якою планування повинно здійснюватися безперервно, – це постійна невизначеність майбутнього. В силу змін у навколишньому середовищі або помилок у судженнях яви- ща можуть розвиватися не так, як це передбачало керівництво при розробці планів.
Тому плани необхідно переглядати, щоб вони узгоджувалися з реальністю.