При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.
Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розмішують на окремих рядках. Це стосується і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під іншою. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.
Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).
Формули в курсовій роботі (якщо їх більше одної) нумерують в межах розділу. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується. Посилання на формули в курсовій роботі вказують у вигляді висловів типу “…у формулі (2.1)”, або “…як видно з формули (2.1)” тощо.
Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули в цьому розділі, між якими ставиться крапка. Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний, нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.
Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.
Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формули в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.
Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.
Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.
Наприклад,
“…Основне рівняння кейнсіанської теорії має вигляд:
Ca + In + G + Xn = ЧНП, (1.2)
де Ca – споживчі видатки;
In – чисті приватні інвестиції;
G – державні закупки товарів та послуг;
Xn – чистий експорт.
Порівнюючи підхід кейнсіанської школи з монетаристським підходом, можна сказати, що ліва частина формули (1.2) є еквівалентом монетаристського визначення величини загальних видатків споживачів на придбання обсягу вироблених благ як М х V, де М – пропозиція грошей; V – швидкість їх обігу.…”