Місцеві бюджетні управління змушені миритися з тим фактом, що бюджети ґрунтуються на надходженнях. Нестача надходжень є поширеною проблемою, і бюджетні управління повинні на неї реагувати, скорочуючи фінансування, зменшуючи залишки фондів (напр., резерви). Важливим при цьому є недопущення заборгованості з видатків. Бюджетне управління здійснює детальний контроль призначень бюджету. Призначення затверджуються місцевою радою. До розрахунків кінцевого призначення можуть вноситися уточнення в останній момент перед складанням бюджетного робочого плану бюджетним управлінням. Призначення – це бюджетне повноваження брати на себе зобов‘язання — це ще не є фактичні кошти. Бюджетне управління здійснює моніторинг і контроль статей видатків і позицій, затверджених для кожного управління. Призначення зазвичай готуються на один рік, хоча для капітальних проектів вони можуть бути залежні від конкретної суми або мати багаторічні бюджетні повноваження для завершення проекту.
Бюджетне управління прагне мінімізувати дестабілізаційний ефект нестачі надходжень шляхом точного розрахунку доходів — власні джерела, доходи, що розподіляються між державним та місцевим бюджетом, і центральні/регіональні трансферти. Проте в більшості випадків точна сума і час надходження коштів не відомі заздалегідь. Дані фактичного фінансування, як правило, підвищують і прирівнюють до надходжень. Це обумовлює необхідність у спроможності бюджетного управління здійснювати ефективний моніторинг.
Багато місцевих бюджетів передбачає відхилення в очікуваних схемах отримання надходжень і здійснення видатків. Це означає складання схеми надходжень і видатків на початку бюджетного року