До екзамену з дисципліни Бюджетний менеджмент

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

ФАКУЛЬТЕТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ОСВІТИ

 

 

 

 

 

Методичні рекомендації щодо підготовки

До екзамену з дисципліни

«Бюджетний менеджмент»

 

Чернівці

 

Укладач: Сокровольська Н.Я. асистент кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту

 

 

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту

Протокол № 14 від “10” лютого 2009р.

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП…………………………………………………………………………………………..….5

ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ……………..………………………………………………..….6

 

СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ ДИСЦИПЛІНИ………………………….……….9

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ…..…………………………………………….…………11

1. Об¢єкт, суб¢єкти та предмет бюджетного менеджменту. Органи управління в бюджетному менеджменті……….…………………………………….………………………….11

2. Система управління бюджетом та складові бюджетного менеджменту.

Законодавче регулювання бюджетної діяльності………………………………...………..……12

3.Потреба в БК та ініціативи, які йому передували………………………..……………14

4. Законодавче регулювання бюджетної діяльності в Україні……………..…………...18

5.Сутність і роль бюджету. Бюджет як економічна категорія. Поняття, структура

та принципи бюджетної класифікації України………………………………..…………………19

6.Бюджетний дефіцит: причини, наслідки та межі………………………………..…….22

7. Розмежування доходів та видатків між бюджетами, взаємовідносини

між бюджетами………………………………………………………………………………….....26

8. Міністерство фінансів України - центральний орган державної виконавчої влади

в сфері фінансової діяльності…………………………………………………………………….29

9. Поняття бюджетного процесу та його основні елементи. Бюджетний

період, бюджетний календар……………………………………………………………………..31

10. Бюджетний устрій і бюджетна система України……………………………………32

11. Характеристика етапів складання бюджетів………………………………………..36

12. Поняття бюджетного фінансування та його організація. Основні

вимоги кошторисного фінансування…………………………………………………………….40

13. Взаємовідносини між ланками бюджетної системи………………………………..44

14. Завдання та методи бюджетного регулювання……………………………………..57

15. Порядок взаємодії між органами державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами……………………………………………………………………………..65

16. Аналіз виконання бюджету за доходами…………………………………………….67

17. Розщеплення податків: ілюзорні переваги і реальні проблеми……………………..67

18.Касове виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та

видатками…………………………………………………………………………………..74

19. Організація виконання видаткової частини державного бюджету………………....77

20. Загальна організація та управління виконанням місцевого бюджету………….….78

21. Аналіз виконання місцевого бюджету за видатками………………………………..84

22.Облікова політика державного казначейства. Вимоги основних положень облікової політики органів державного казначейства……………………………………………………...95

23. Порядок відображення операцій у синтетичному та аналітичному обліку. Регістри бухгалтерського обліку……………………………………………………………………………97

24. План рахунків виконання бюджету: характеристика класів рахунків, загальні правила ведення бухгалтерського обліку……………………………………………………….98

25.Організаційні основи фінансової звітності…………………………………………..99

26. Сутність та призначення контролю. Його роль в системі бюджетного менеджменту, органи бюджетного контролю………………………………………………….101

27. Зміст, принципи, задачі бюджетного планування………………………………….103

28. Програмно-цільовий підхід - основа бюджетного планування…………………...109

29. Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів…………………………..111 30. Бюджетний механізм в зарубіжних країнах……………………………………..…116

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..………………………….……………..118

 

 

ВСТУП

Держава може виконувати свої функції та завдання, передбачені Конституцією, маючи у своєму розпорядженні достатньо бюджетних коштів.

Аналіз результатів економічної діяльності суб`єктів ринкового господарювання протягом останніх років засвідчує, що без стабільної економіко-правової бази, виваженої державної політики у бюджетній сфері неможливо належними темпами здійснювати реструктуризацію економіки, домагатись якісних трансформаційних перетворень.

Теоретичне дослідження механізмів формування і використання Державного та місцевого бюджету дозволить ефективно запроваджувати в Україні такі елементи фінансового механізму, які відповідають входженню нашої країни до європейського співтовариства. Сьогодні також важливо вдосконалити взаємозв`язки між Державним бюджетом і місцевими бюджетами, оскільки вони поки належним чином сприяють розвитку економічної діяльності територіальних громад.

Саме вивченню і розв`язанню цих проблем і покликана сприяти програма дисципліни "Бюджетний менеджмент".

Мета дисципліни- надання знань з організації та управління бюджетним процесом в державі.

Завдання дисципліни- вивчення функцій та структури органів оперативного управління бюджетом, теоретичних основ організації дохідної та видаткової частин бюджету; набуття вмінь ведення обліку виконання бюджету в органах державного казначейства, складання бюджетної звітності, контролю за виконанням бюджетом.

Предметом дисципліни є бюджетні ресурси держави і відносини, пов`язані з їх використанням.

Базою для вивчення дисципліни являється дисципліна "Фінанси", "Бюджетна система", "Податкова система", "Складання і виконання бюджетів", "Аналіз виконання кошторисів", "Бюджетний облік", "Облік і звітність в казначействі".

Студенти повинні знати:

- законодавчі акти та нормативні документи з питань бюджету;

- особливості формування доходів і видатків бюджету;

- суть та мету міжбюджетних відносин;

- взаємозв`язок дефіциту бюджету і державного боргу;

- структуру та принципи бюджетної системи України;

- порядок ведення обліку та складання звітності за виконанням бюджету;

- світовий досвід бюджетного процесу.

Студенти повинні вміти:

- проводити аналіз планування бюджету;

- здійснювати оперативний та кінцевий аналіз виконання бюджету;

- обробляти первинні документи та складати бюджетну звітність;

- здійснювати контроль за виконанням бюджету.

Для закріплення теоретичних знань і отримання необхідних навичок практичної роботи в фінансових органах, бюджетних установах передбачені практичні заняття з використанням практичного матеріалу базових установ.

 

 

Зміст навчальної дисципліни за темами

Змістовий модуль 1

Тема 1. Сутність і складові бюджетного менеджменту.

Складові бюджетного менеджменту: бюджетне планування, організація виконання бюджету, облік і звітність з виконання бюджету, контроль за виконанням… Законодавче регулювання бюджетної діяльності. Суть та необхідність Бюджетного…

Тема 2. структура бюджету держави як об’єкта управління

Методи, джерела і принципи формування доходів. Класифікація видатків та форми бюджетного фінансування. Бюджетний дефіцит. Його причини, наслідки та… Бюджетний устрій і бюджетна система. Основи бюджетного устрою: види бюджетів,… Міжбюджетні відносини. Зміст міжбюджетних відносин та особливості їх організації. Форми руху бюджетних ресурсів в…

Тема 3. Органи оперативного управління бюджетом

Законодавчі документи, якими керуються Головні фінансові управління обласних державних адміністрацій, міські та районні фінансові управління. Державне казначейство, його призначення та функції. Структура Державного…

Тема 4. Бюджетне планування

Методи та джерела формування доходів бюджету. Податкові надходження як основне джерело доходів бюджету. Класифікація… Неподаткові доходи бюджету. Надходження від приватизації майна державних підприємств. Доходи рентного характеру. Інші…

Змістовий модуль 2

Тема 5. Виконання бюджету

Розпис доходів і видатків як основа виконання бюджету, порядок та терміни його складання, внесення змін та доповнень. Бюджетна класифікація доходів… Податковий менеджмент. Основи та організація податкової роботи. Правове… Звіряння доходів між податковими органами і органами Державного казначейства.

Тема 6. Облік виконання бюджету

Облікова політика Державного казначейства. Вимоги основних положень облікової політики в органах Державного казначейства. Загальні правила ведення бухгалтерського обліку в органах Державного… План рахунків обліку виконання бюджету, його структура, особливості, призначення, принципи побудови. Характеристика…

Тема 7. Звітність про виконання бюджету

Організація, види та форми бюджетної звітності. Періодичність бюджетної звітності.

Звітність розпорядників коштів про використання бюджетних коштів, одержаних із Державного та місцевих бюджетів. Склад звітних документів, терміни і порядок їх подання.

Звітність органів Державного казначейства про виконання Державного бюджету України. Склад звітних документів, терміни і порядок їх подання.

Розгляд та порядок затвердження звіту про виконання бюджету держави.

Тема 8. Контроль за виконанням бюджету

Органи державного фінансового контролю, їх повноваження. Система державного внутрішнього фінансового контролю в Україні. Порядок планування та проведення ревізій та перевірок органами контрольно-ревізійної служби.

Тема 9. Світовий досвід бюджетного менеджменту

Сучасні технології бюджетного менеджменту: фінансово-управлінські технології формування бюджету; бюджетування на нульовій основі і метод… Бюджетний контроль і аудит: організація бюджетного контролю в демократичному…  

Структура залікового кредиту дисципліни

 

Відповідність кількості балів за шкалою академії оцінкам за національною шкалою та шкалою ECTS

 

Об¢єкт, суб¢єкти та предмет бюджетного менеджменту. Органи управління в бюджетному менеджменті.

Бюджетний менеджмент — це сукупність взаємопов’язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, що направлені на керування бюджетними… Кожна система управління, в тому числі і бюджетна, складається із двох… Предметом бюджетного менеджменту як навчальної дисципліни є бюджетний процес і управління ним.

Система управління бюджетом та складові бюджетного менеджменту. Законодавче регулювання бюджетної діяльності.

Систему управління бюджетом можна представити як комбінацію двох елементів: сукупності органів управління та етапів і методів управлінської діяльності в бюджетному процесі.

Система управління бюджетом

Рис. 1. Загальна схема бюджетного менеджменту Можна виділити три групи органів управління бюджетом. До першої групи… Другу групу складають органи оперативного управління бю­джетом. До неї належать: органи системи Міністерства фінансів…

Потреба в БК та ініціативи, які йому передували

22 березня 2001 р. Верховна Рада України ухвалила но­вий Бюджетний кодекс у третьому читанні і в цілому. Коли Президент України підписав його 21… Зважаючи на те, що новий Кодекс закладає підвалини модифікованого бюджетного… Ухвалення Бюджетного кодексу переслідує подвійну ме­ту. З одного боку, необхідно створити або ж узаконити зро­зумілу і…

Снуючий Закон про бюджетну систему України позначений серйозними недоліками та прогалинами.

Окрім того, чинний Закон України про бюджетну сис­тему побіжно висвітлює таке важливе питання, як правоспроможність місцевих бюджетів брати кредити…

Система бюджетної "матрьошки" зосереджує владу

На вершині фіскальної піраміди й сприяє

Суб'єктивному та непрозорому процесу ухвалення рішень

Обсяги і дотацій, і відрахувань визначалися в ході на­пружених політичних торгів між областями та Міністер­ством фінансів України. Області подавали… Після того, як до обласних бюджетів доводився обсяг їхніх доходів, вони, у… Примітною рисою цієї системи "бюджету в бюджеті" була і залишається значна фіскальна сваволя. Політична та…

За відсутності Бюджетного кодексу

Бюджетні рішення постійно змінювались

З іншого боку, відсутність чіткого визначення, "хто за що відповідає" в частині видатків, позначалася й на відпові­дальності за виконання… Бюджетна непевність, пов'язана з нестабільними пото­ками доходів та мінливими…

Модель "матрьошки" унеможливлює

Ефективне виконання місцевих бюджетів

Застосування видаткових нормативів на основі наявної мережі для розподілу бюджетних ресурсів між регіонами та­кож робить неефективним бюджетне… Бюджетний кодекс обґрунтовує і реалізує положення Конституції України та… Окрім виправлення численних недоліків і заповнення прогалин старого бюджетного закону, Бюджетний кодекс сприяє…

Законодавче регулювання бюджетної діяльності в Україні

/ст. 4 БК/Стаття 4. Склад бюджетного законодавства 1. Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є:… 1) Конституція України;

Сутність і роль бюджету. Бюджет як економічна категорія. Поняття, структура та принципи бюджетної класифікації України.

- як ланка державних фінансів; - як централізований фонд фінансових ресурсів; - як фінансовий план держави.

Розділ 1. Доходи бюджету.

Розділ 2. Видатки бюджету.

Розділ 3. Фінансування бюджету.

Розділ 4. Державний борг.

> Податкові надходження; > Неподаткові надходження; > Доходи від операцій з капіталом;

Бюджетний дефіцит: причини, наслідки та межі.

— рівновагою доходів і видатків бюджету; — бюджетним профіцитом — перевищенням доходів над ви­ датками бюджету; — бюджетним дефіцитом — перевищенням видатків над постійними доходами.

Джерела покриття бюджетного дефіциту

— державні позики; — емісія грошей. Державні позики відбивають взаємовідносини між державою як позичальником і юридичними та фізичними особами, урядами…

Розмежування доходів та видатків між бюджетами, взаємовідносини між бюджетами.

Між ланками бюджетної системи відбувається рух грошових потоків, який ха­рактеризує взаємовідносини між бюджетами. За формамируху коштів можливі такі взаємовідносини між бюджетами: — бюджетне субсидіювання;

Міністерство фінансів України - центральний орган державної виконавчої влади в сфері фінансової діяльності.

Міністерство фінансів України

Провідну роль у системі органів оперативного управління бю­джетом відіграє Міністерство фінансів. Головними напрямами його діяльності є розроблення та реалізація фінансової політики держави, забезпечення бюджетного процесу, регулювання фінансового ринку й організація випуску державних цінних паперів, забезпечення між­народних фінансових відносин держави, організація фінансових відносин у суспільстві, матеріальному виробництві, сфері послуг. У цій діяльності стрижневою основою є бюджет. З одного боку, всі напрями діяльності Міністерства фінансів так чи інакше відобра­жаються в бюджеті, з іншого — саме через бюджет значною мірою реалізуються поставлені завдання та функції.

У своїй діяльності Міністерство фінансів керується Конститу­цією і законами України, постановами Верховної Ради, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України. У межах своїх по­вноважень Міністерство здійснює систематичний контроль за виконанням вимог законодавства України у фінансовій сфері. Воно узагальнює практику застосування законодавчих актів з пи­тань, що входять до його компетенції.

Діяльність Міністерства фінансів регламентується спеціаль­ним документом — «Положенням про Міністерство фінансів України». Згідно з ним основними завданнями, які покладено на Міністерство фінансів, є:

а) розроблення основних напрямів державної фінансової політики;

б) складання і забезпечення виконання Державного бюджету;

в) концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку економіки, фінансового забезпечення державних гарантій щодо соціального захисту населення та створення дер­жавних фінансових резервів;

г) розроблення нових і вдосконалення діючих форм фінансових відносин:

— держави з іноземними державами та міжнародними фінан­совими організаціями;

— держави з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності на основі економічних методів управління, про­ведення гнучкої податкової політики, спрямованої на створення належних умов для розширення виробництва, здійснення заходів щодо розвитку і регулювання фінансового ринку;

д) удосконалення фінансового механізму, методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат шляхом широ­кого використання довгострокових фінансових норм і нормативів.

Організаційна структура системи Міністерства фінансів Основу побудови системи Міністерства фі­нансів України становить бюджетна система України. Водночас територіальні фінансові органи створюються тільки на регіональному рівні (в Автономній Республіці Крим та областях і їх районах) і в містах державного й обласного підпорядкування та їх районах. У містах районного підпорядкування, селах і селищах фінансові органи не створюються, а функції забезпечення бю­джетного процесу покладаються, з одного боку, на районні фі­нансові органи, а з іншого — на відповідні місцеві Ради.

Територіальні фінансові органи мають систему подвійного підпорядкування. Так, обласні фінансові управління підпорядко­вуються по вертикалі Міністерству фінансів, а по горизонталі входять до складу обласної державної адміністрації. Районні фі­нансові управління відповідно підпорядковані головним фінан­совим управлінням обласних державних адміністрацій і входять до складу районних державних адміністрацій.

Провідну роль у системі органів Міністерства фінансів віді­грає центральний апарат, тобто безпосередньо Міністерство. Воно забезпечує втілення в життя державної фінансової політики шляхом розроблення економічних методів і важелів впливу на збільшення внутрішнього валового продукту і національного до­ходу, підвищення ефективності суспільного виробництва, аналі­зує показники розвитку економіки країни, здійснює заходи щодо оздоровлення фінансового стану галузей національної економіки та збільшення доходів бюджету.

Структура центрального апарату Міністерства фінансів визна­чається основними завданнями і функціями, які покладені на да­не відомство.

Міністр фінансів є керівником Міністерства та членом Кабінету Міністрів України. Він призначається та звільняється з посади Президентом України. Міністр фінансів виконує такі основні функції:

— відповідає за якість і терміни складання проекту Державно­го бюджету України;

— визначає організаційно-методичні засади бюджетного пла­нування, які покладені в основу підготовки бюджетних запитів;

— приймає рішення щодо обсягу доходів і видатків проекту Державного бюджету України;

— представляє проект Закону «Про Державний бюджет» на пленарному засіданні Верховної Ради України;

— затверджує розпис Державного бюджету України і забезпе­чує його відповідність установленим бюджетним призначенням;

— є головним розпорядником коштів Міністерства фінансів України;

— представляє звіт Кабінету Міністрів України про виконання Закону «Про Державний бюджет України» перед Верховною Ра­дою України.

Через міністра фінансів Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність Державної податкової адміністрації, Дер­жавної митної служби, Головного контрольно-ревізійного управ­ління та Державного казначейства України.

Міністерство фінансів поділяється на департаменти, а ті, у свою чергу, — на управління, відділи.

Кожний департамент так чи інакше бере участь у виконанні всіх функцій Міністерства фінансів. Водночас кожен із них має свою специфічну сферу діяльності.

За ознакою ролі в забезпеченні бюджетного процесу департа­менти можна розділити на три блоки: 1) ті департаменти, що ор­ганізовують і здійснюють бюджетний процес; 2) департаменти, які виконують більш широкі функції у сфері фінансової діяльно­сті в цілому і пов'язані тільки з окремими етапами і частинами бюджетного процесу; 3) департаменти, не пов'язані з бюджетнимпроцесом.

Розглянемо функції окремих департаментів за напрямами їх­ньої діяльності та відношенням до бюджетного процесу.

Провідну роль у методичному й організаційному забезпеченні відіграють департаменти, які організовують і здійснюють бюджет­ний процес.

Головна мета їх діяльності — ефективне управління фінансо­вими ресурсами, збалансування доходів та видаткової частини державного бюджету; здійснення перспективного фінансового планування і прогнозування фінансової бази економічного і соці­ального розвитку країни; формування бюджетних взаємовідно­син між державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, забезпечення аналізу стану виконання державного бюджету

Метою діяльності другого блоку департаментів департаменти, які виконують більш широкі функції у сфері фінансової діяльно­сті в цілому і пов'язані тільки з окремими етапами і частинами бюджетного процесу;є ефективне використання всіх інструментів, за допомогою яких можна міні­мізувати навантаження державного боргу на бюджет і забезпечи­ти здійснення фінансової експертизи всіх міжнародних угод та адаптацію законодавства з питань оподаткування і фінансових послуг до міжнародних стандартів.

Третій блок департаменти, не пов'язані з бюджетним процесом забезпечує ефективну організацію роботи струк­турних підрозділів Міністерства фінансів, взаємодію з Верхов­ною Радою України та народними депутатами України, із Секре­таріатом Кабінету Міністрів України, узгоджує проекти норма­тивно-правових актів, що розробляються Міністерством із цент­ральними органами виконавчої влади, а також організовує діяль­ність підприємств та установ, що належать до сфери управління Міністерства фінансів.

 

Поняття бюджетного процесу та його основні елементи. Бюджетний період, бюджетний календар.

1) складання проектів бюджетів; 2) розгляд та прийняття Закону про Державний бюджет України і рішень про… 3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін і доповнень до Закону про Державний бюджет…

Бюджетний устрій і бюджетна система України.

Вертикальна структура бюджету характеризується двома по­няттями: бюджетний устрій і бюджетна система. Вони тісно вза­ємозв'язані. Бюджетний устрій… Основами бюджетного устрою, що відбивають напрями та форми вертикальної… — виділення видів бюджетів;

Склад і структура бюджетної системи України

Принципи побудови бюджетної системи. До них віднесено принципи: — єдності бюджетної системи; — збалансованості;

Характеристика етапів складання бюджетів.

Для кращого розуміння змісту цього поняття необхідно також знати, що бюджетний процес — це організована та скоординована діяльність багатьох… Бюджетний процес на місцевому рівні регламентується норматив­но-правовими… — Конституція України;

Складання проекту місцевого бюджету

1) встановлення граничних обсягів бюджетних асигнувань; 2) складання і доведення до розпорядників бюджетних коштів інструкцій з… 3) підготовка бюджетних запитів;

II. Розгляд та прийняття рішення про місцевий бюджет

— пояснювальна записка до проекту рішення; — прогноз показників місцевого бюджету за основними видами доходів, видатків… — проект показників зведеного бюджету району (міста);

III. Виконання місцевого бюджету

Ефективне виконання місцевого бюджету передбачає обов'язкове дотримання певних принципів: — чіткого розмежування повноважень учасників процесу виконання бюджету та… — відповідності прийнятих зобов'язань обсягам бюджетних асигну­вань і кошторисних призначень;

IV. Підготовка та розгляд звіту про виконання місцевого бюджету і прийняття рішення щодо нього

Звіти про виконання місцевого бюджету подаються радам у двомісячний термін після закінчення бюджетного року та кожного його кварталу. Після їх… До 20 березня здійснюється публічне представлення звітів про виконання…

Поняття бюджетного фінансування та його організація. Основні вимоги кошторисного фінансування.

Видаткова частина бюджету являє собою, як уже зазначалося, зведення бюджетних асигнувань конкретним міністерствам і ві­домствам, об'єднанням та… Порядок фінансування з відповідної ланки бюджетної системи встановлюється… Фінансування із бюджету— це перерахування коштів на ра­хунки розпорядників бюджетних коштів (особові, реєстраційні,…

Взаємовідносини між ланками бюджетної системи

Важливим напрямом бюджетного устрою є розмежування доходів і видатків між бюджетами. Це розмежування грунтує­ться на певних засадах, які обумовлені… Розподіл видатків між бюджетами ґрунтується на більш ста­лих засадах, бо… У процесі розподілу видатків можуть застосовуватися два під­ходи. Перший передбачає розподіл за територіальною…

Завдання та методи бюджетного регулювання

У бюджетній системі України, до складу якої входить майже 12 тисяч бюджетів, обов’язково виникають взаємовідносини між різними бюджетами, яким… - розподіл повноважень між державною виконавчою владою та органами місцевого… - гарантія з боку держави щодо фінансування наданих повноважень органам місцевого самоврядування;

Порядок взаємодії між органами державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України 25.04.2002 №74/194

“ПОРЯДОК ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА України ТА ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО ТА МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЗА ДОХОДАМИ”

1. Цей порядок установлюється у зв'язку з набут­тям Державним казначейством України статусу учас­ника системи електронних платежів Національного ба­нку України (СЕП НБУ).

2. Для забезпечення повноти надходжень плате­жів до бюджетів згідно з бюджетною класифікацією України органи державної податкової служби відпо­відно до порядку, встановленого чинним законодав­ством щодо казначейського обслуговування Держав­ного бюджету України та місцевих бюджетів за дохо­дами, до 1 грудня кожного року подають відповідним управлінням Державного казначейства в електронно­му вигляді списки складу платників податків, які пере­бувають на податковому обліку в кожному районі (місті), за:

юридичними особами та їх філіями;

фізичними особами — суб'єктами підприємниць­кої діяльності (за відповідним запитом органу Держа­вного казначейства).

Списки складу платників податків повинні містити:

назву (або прізвище, ім'я та по батькові для фізичної особи) платника податків, його ідентифікаційний код (номер), коди платежів відповідно до бюджетної кла­сифікації України за доходами.

При змінах у списках складу платників податків органи державної податкової служби протягом двох тижнів від виникнення зазначених змін подають до­повнення до первинних списків.

3. Після прийняття закону України про Держав­ний бюджет України на відповідний рік та затвер­дження місцевих бюджетів у разі зміни переліку ви­дів доходів, що зараховуються до державного та мі­сцевих бюджетів, в управліннях Державного казна­чейства України відкриваються (перевідкриваються) рахунки, відповідно до змін, внесених зазначеним законом України або рішеннями про відповідні міс­цеві бюджети.

4. інформація про реквізити відкритих (перевід-критих) рахунків для зарахування платежів до держа­вного та місцевих бюджетів, операції на яких здійснюватимуться у термін не раніше 10 робочих днів від дати відкриття (перевідкриття) цих рахунків, надаєть­ся управліннями та відділеннями Державного казна­чейства відповідним органам державної податкової служби України, Державним казначейством України — Державній податковій адміністрації України (в ча­стині рахунків, відкритих на центральному рівні) про­тягом 3 робочих днів з дня відкриття (перевідкриття) цих рахунків.

5. Органи державної податкової служби повідом­ляють реквізити аналітичних рахунків платникам.

6. Управління Державного казначейства України наступного дня передають (до 11 години) відповідним органам державної податкової служби на обласному рівні та районним відділенням Державного казначей­ства для подальшої передачі районним податковим інспекціям такі документи:

відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за доходами у вигляді техноло­гічних файлів @В;

звіти про виконання державного та місцевих бю­джетів за доходами в розрізі відділень за видами надходжень;

відомість №2 розподілу платежів до бюджету, які надійшли на рахунок 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами», в електронному вигляді або її паперову копію;

відомість розподілу платежів між рівнями місцево­го бюджету, які надійшли на аналітичні рахунки 3321 «Кошти, які підлягають розподілу між рівнями бю­джету» в електронному вигляді;

відомість №2м розподілу платежів до бюджету, які надійшли на рахунок 3411 «Кошти, тимчасово від­несені на доходи державного бюджету, що підляга­ють розподілу», в електронному вигляді або її папе­рову копію;

відомість розподілу коштів, тимчасово віднесених на доходи місцевого бюджету, які надійшли на аналі­тичні рахунки 3421 «Кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету, що підлягають розподі­лу» в електронному вигляді або її паперову копію;

виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Державне казначейство України після отримання звітів про виконання державного та місцевих бюдже­тів за доходами від управлінь Державного казначейства до 13-ї години формує та передає Державній податковій адміністрації України:

відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за доходами державного бю­джету (центральний рівень) у вигляді електронних документів — технологічного файла @В;

звіти про виконання державного та місцевих бю­джетів за доходами в розрізі областей.

7. Щомісячно, не пізніше 4-го числа місяця, насту­пного за звітним, управління (відділення) Державно­го казначейства проводять з відповідними органами податкової служби звірку доходів за всіма кодами бюджетної класифікації на підставі даних про надхо­дження до державного та місцевих бюджетів та відо­мостей розподілу коштів станом на 1-ше число міся­ця, наступного за звітним. За результатами склада­ються акти звірки.

Акти звірки органів, підпорядкованих Державно­му казначейству, Державній податковій адміністрації, разом із звітами про виконання доходної частини державного та відповідних місцевих бюджетів у тер­міни, передбачені для надання звітів, в обов'язковому порядку надсилаються до органів вищого рівня.

Державне казначейство України (центральний рі­вень) та Державна податкова адміністрація України проводять звірки надходжень платежів до державно­го бюджету та бюджетів областей, міст Києва і Сева­стополя за всіма кодами бюджетної класифікації щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним. Зазначені звірки проводяться на підставі звітів про надходження до бюджетів, одержаних від управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастопо­лі, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, головних фінансових управлінь обласних і Київської державних адміністрацій та фінансового управління Севастопольської міської державної адміністрації. За результатами складаються акти звірки.

8. Довідник адміністративно-територіальних оди­ниць України у електронному вигляді надається Дер­жавним казначейством України (центральний рівень) Державній податковій адміністрації України. У разі виникнення змін у зазначеному довіднику Державне казначейство України протягом двох тижнів повідом­ляє Державну податкову адміністрацію України про зміни, що виникли.

 

Аналіз виконання бюджету за доходами.

Відповідним структурним підрозділом місцевого фінансового органу моніторинг стану надходження доходів до місцевого бюджету має здійснюватись… Аналіз має здійснюватись за кожним джерелом доходів, окремо за обсягом… Аналізується відповідність обсягу фактичних надходжень затвердженим, як у абсолютному, так і у відсотковому…

Розщеплення податків: ілюзорні переваги і реальні проблеми

Останніми роками Україна була свідком поступового переходу від старої системи фінансування місцевих бюджетів, що великою мірою спиралася на… Попри те, що політичне рішення про розподіл вже ре­алізоване у формі…

РОЗГЛЯД ПИТАННЯ З ПОГЛЯДУ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ

Як правило, податкових ресурсів місцевих бюджетів не­достатньо для фінансування всіх суспільних послуг, які надає місцеве самоврядування. Водночас,… Центральний уряд має у своєму розпорядженні два ме­ханізми фіскального… Прибічники системи податкового розщеплення твер­дить, що нормативи відрахувань повинні бути стабільними протягом…

РОЗГЛЯД ПИТАННЯ З ПОГЛЯДУ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ

Якщо податки розщеплюються, це означає, що суспільні послуги в певних регіонах фінансуються коштом податків, зібраних у цих регіонах, але створених… Податок на прибуток підприємств Ті регіони, які недорахуються податку на прибуток підприємств, можуть чинити тиск на політиків, щоб вони вимагали…

Касове виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та видатками.

  Донедавна місцевим бюджетам були притаманні хронічне перефінансування одних… Відповідно до положень Бюджетного кодексу повноваження органів Державного казначейства у частині обслуговування…

Загальна організація та управління виконанням місцевого бюджету

При формуванні бюджету основні цілі й завдання визначаються й обговорюються місцевою радою. Результатом етапів складання та затвердження бюджету є… В процесі виконання бюджету важливо, щоб фінансові ресурси, надані головному… Традиційно процес управління видатками розглядався як вузька система контролю. Недавні зміни, спричинені прийняттям…

Особливості виконання місцевих бюджетів

Головним наслідком виконання місцевих бюджетів має стати відповідність зобов’язань головних розпорядників бюджетних коштів затвердженим… Найбільш складною ділянкою роботи в процесі виконання місцевих бюджетів стане… Особливістю перерахування дотації вирівнювання до місцевих бюджетів є затвердження у Законі про бюджет на 2004 рік…

Процедури складання та виконання розпису місцевого бюджету

Статті Кодексу, що визначають порядок складання та затвердження бюджетного розпису: · Пункт 3 статті 78 Кодексу визначає, що місцевий бюджет виконується за… · Статтею 49 Кодексу встановлено місячний термін затвердження бюджетного розпису Державного бюджету України.

Кошторис бюджетної установи

Кошторис бюджетної установи є основним плановим документом, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів на виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Підставою для затвердження кошторисів є бюджетні асигнування, які одержують розпорядники коштів місцевого бюджету відповідно до затвердженого бюджетного розпису.

Територіальні органи Державного казначейства України здійснюють контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису місцевого бюджету.

Розпорядники бюджетних установ несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених нормативно-правовими актами.

Кошторис бюджетної установи має дві складові:

· загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

· спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи – це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, заскороченою формою економічної класифікації. План асигнувань регламентує взяття установою зобов'язань протягом року. Це свого роду гарантія здійснення платежів.

План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з кошторисом. Бюджетні установи, незалежно від того, ведуть вони облік самостійно чи обслуговуються централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складають індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною ними функцією.

Форма кошторису та плану асигнувань затверджуються Міністерством фінансів України.

Аналіз виконання місцевого бюджету за видатками

Показники виконання місцевого бюджету за видатками аналізуються у порівнянні затверджених показників видаткової частини бюджету з обсягом касових… · обсяг видатків загального фонду; · обсяг видатків спеціального фонду;

Моніторинг виконання бюджету

Порівняння виконання місцевих бюджетів

На практиці існує три основні системи фінансового контролю, а також групи головних учасників і довгий список методів фінансового контролю.   Таблиця Системи і учасники виконання бюджету Системи фінансового контролю Головні учасники …

Розрахунок доходів і кінцевих призначень

Бюджетне управління прагне мінімізувати дестабілізаційний ефект нестачі надходжень шляхом точного розрахунку доходів — власні джерела, доходи, що… Багато місцевих бюджетів передбачає відхилення в очікуваних схемах отримання…

Зв’язок між виконанням бюджету та оцінкою програм

Програмне виконання бюджету є частиною виконання бюджету, де орган влади має найвищу ступінь відповідальності. Чи надані послуги, чи вартість… Оцінка програм є одним із важливих компонентів програмно-цільового методу. Існує певний важливий зв‘язок між принципами й методами виконання бюджету та принципами й методами оцінки програм, про…

Державні закупівлі

Придбання товарів і послуг на тендерній основі є вирішальним для більш ефективного та економного використання бюджетних коштів. Основними цілями проведення тендерів є: · Соціальна – забезпечення прозорості використання державних коштів;

Порядок здійснення місцевих запозичень. Процедури в Україні

Позички органів місцевого самоврядування – фінансова операція, що засвідчує зобов’язання органів місцевого самоврядування перед банками, іншими… Суб’єктами місцевих запозичень для покриття тимчасових касових розривів у… Стаття 73 Бюджетного кодексу передбачає повноваження місцевих органів влади робити запозичення терміном до трьох…

Управління боргом

· Продумане і обґрунтоване запозичення відповідає добрим методам фінансового управління. · Для того, щоб належним чином брати боргові зобов’язання та їх виплачувати,… · Перед тим, як взяти нове боргове зобов’язання, всі фінансові і операційні ризики поточного боргу мають бути…

Використання резервного фонду

Бюджетне призначення для резервного фонду встановлюється рішенням про місцевий бюджет загальною сумою без визначення головного розпорядника… Кошти з резервного фонду місцевого бюджету можуть використовуватися за такими… · на заходи з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного характеру,…

Система контролю за видатками

Ухвалений Бюджетний кодекс є першим законодавчим актом України, який встановлює засади для існування гармонійної системи державного контролю в… Загальна схема організації бюджетного контролю Стадії контролю …

Запровадження контролю за видатками

Для забезпечення контролю усі посадові особи повинні мати чітке уявлення про те, що називається зобов’язанням, усі зобов’язання повинні фіксуватися… Стадії зобов’язання Дія Стадія Заявку на товари та…  

Облікова політика державного казначейства. Вимоги основних положень облікової політики органів державного казначейства.

сума доходів важлива лише тією мірою, якою вона є дже­релом покриття видатків; видатки здійснюються в загальнодержавних інтересах і, в основному, не… Бюджетні операції здійснюються у межах бюджетних при­значень, встановлених законодавством України, тому їх вико­нання…

Облікова політика Державного казначейства - це сукуп­ність визначених у межах чинного законодавства прин­ципів, методів і процедур, що використовуються Держав­ним казначейством для складання та подання фінансової звітності про виконання бюджетів.

Облікова політика системи органів Державного казначейст­ва базується на основних принципах бухгалтерського обліку, яких вони повинні дотримуватися при веденні рахунків і складанні зовнішньої та внутрішньої звітності. Система бюд­жетного обліку має бути зорієнтована на модель ринкової еко­номіки і відповідати міжнародним принципам обліку і звіт­ності. Таким чином, облікова політика повинна забезпечити у найкращий спосіб відображення результатів, фінансових операцій, які обліковуються, виходячи із обачності її оцінки і впливу на прийняте рішення.

Облікова політика щодо методів оцінки, обліку і контро­лю активних операцій, мобілізованих Державним казначейст­вом ресурсів та інших пасивних операцій ґрунтується на від­повідних нормативних документах.

В Україні застосовується касовий метод виконання Дер­жавного бюджету за доходами та видатками і метод нараху­вання по боргах і зобов'язаннях. Це означає, що доходи реєструються в бухгалтерському обліку при зарахуванні кош­тів на рахунки, відкриті в установах банків на ім'я органів Державного казначейства, видатки вважаються здійсненими при проведенні перерахувань та/або виплат з рахунків, а борги та зобов'язання - на момент їх виникнення.

Облікова політика повинна активно сприяти поліпшенню структури активів, якнайшвидшому стягненню сумнівної, безнадійної заборгованості. Активи і зобов'язання мають бу­ти оцінені та відображені в обліку таким чином, щоб не пере­носити наявні фінансові ризики, які потенційно загрожують фінансовому стану бюджету, на наступні звітні періоди.

Процедури бухгалтерського обліку повинні виключати можливість здійснення взаємозаліку (крім випадків, передба­чених чинним законодавством) активів та зобов'язань, або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так і у фі­нансовій звітності, а саме:

- позик, депозитів та іншої кредиторської і дебіторської за­боргованості юридичних та фізичних осіб;

- позик, депозитів та іншої кредиторської і дебіторської за­боргованості одних і тих же юридичних та фізичних осіб;

- депозитів та позик, наданих під заставу депозиту, якщо інше не визначене відповідними законодавчими актами.

Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показники звітного або майбутніх періодів, повин­ні бути описані із зазначенням їх причин і змін.

 

23. Порядок відображення операцій у синтетичному та аналітичному обліку. Регістри бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік повинен забезпечувати виконання основних функцій:

- запис інформації про операції по виконанню бюджетів, що здійснюються органами Державного казначейства, та можливість відображення їх в агрегованому вигляді у звітності з метою аналізу та управління;

- відображення детальної інформації про контрагентів кожної операції та параметрів самих операцій для складання внутрішніх звітів з метою аналізу та контролю.

 

Ведення агрегованого обліку забезпечується за допомогою синтетичного обліку з використанням балансових рахунків Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Синтетичний облік здійснюється на рівні класів, розділів, груп та балансових рахунків IV порядку Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та забезпечує отримання інформації про операції, які виконуються органом Державного казначейства і відображаються у фінансовій звітності.

В синтетичному обліку всі операції відображаються в грошовій одиниці України.

Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов’язкові параметри, визначені Державним казначейством. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - це носії спеціального формату у вигляді відомостей, книг, журналів, карток обліку тощо. Їх призначення — хронологічне, систематичне чи комбіноване накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів.

Записи у регістрах бухгалтерського обліку здійснюються на підставі первинних облікових документів в момент здійснення операції. Відповідальність за правильність відображення операцій в облікових регістрах несуть особи, які склали і підписали ці регістри.

Державне казначейство України розробляє та затверджує форми регістрів обліку з урахуванням того, що регістри синтетичного та аналітичного обліку повинні мати назву, період реєстрації операцій, прізвища і підписи або інші кодовані знаки, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх склали.

Органи Державного казначейства України ведуть такі обов’язкові облікові регістри: оборотно-сальдовий баланс (щоденний баланс оборотів і залишків за балансовими, бюджетними, позабалансовими рахунками та рахунками управлінського обліку), особові картки (в тому числі, з розподілом за кодами економічної класифікації видатків), сальдові та оборотно-сальдові відомості за аналітичними рахунками за формами, що додаються.

У щоденному оборотно-сальдовому балансі відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за активом і пасивом за кожним балансовим, бюджетним та позабалансовим рахунками, а також за рахунками управлінського обліку з проміжним підсумком за рахунками другого та третього порядків. В оборотно-сальдовому балансі відображаються підсумки за кожним класом рахунків і загальний підсумок за всіма рахунками.

Правильність складання щоденного балансу оборотів та залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом. Наявність такої рівності є обов'язковою умовою початку нового операційного дня в органі Державного казначейства.

Щоденний оборотно-сальдовий баланс перевіряється і підписується керівником і головним бухгалтером або особами, які ним уповноважені.

 

План рахунків виконання бюджету: характеристика класів рахунків, загальні правила ведення бухгалтерського обліку.

І. Балансові рахунки: Клас перший. Активи. Клас другий. Зобов'язання.

Організаційні основи фінансової звітності.

Метою складання фінансової звітності є формування повної та неупередженої інформації про фінансовий стан виконай бюджетів та надання її користувачам… Для потреб окремих користувачів (Державного казначейства Міністерства… Звітним періодом для складання фінансової звітності є кален­дарний рік. Місячна і квартальна звітність є проміжною і…

Сутність та призначення контролю. Його роль в системі бюджетного менеджменту, органи бюджетного контролю.

Фінансовий контроль - це сукупність дій і операції при перевірці фінансів і пов'язаних з ними спеціальних форм і методів його організації. Об'єктом… Фінансовий контроль спрямований на пошук резервів зростання фінансових… Взагалі, фінансовий контроль поняття глобальне, оскільки охоплює як контроль власника, аудит, так і державний.…

Повноваження суб’єктів бюджетного процесу по контролю за дотриманням бюджетного законодавства БК

Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється внутрішній фінансовий контроль, який повинен… § постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи… § оцінку діяльності на відповідність результатів встановленим завданням та планам;

Зміст, принципи, задачі бюджетного планування.

 

У системі заходів, спрямованих на успішне розв’язання економічних і соціальних завдань в умовах ринкових відносин, важливе місце займає бюджетне планування. Воно є серцевиною всієї фінансової роботи в державі. Бюджетне планування охоплює процеси складання, розгляду і затвердження бюджету як централізованого фонду грошових коштів.

Призначення бюджетного планування в загальному вигляді зводиться до такого:

— забезпечення перевірки через фінансові показники збалансованості й ув’язки проекту Державної програми (плану) економічного і соціального розвитку країни, відповідності доходів і видатків держави, визначення загальнофінансових зв’язків у відтворювальному процесі суспільного виробництва;

— визначення джерел і способів фінансування всіх завдань і заходів, передбачених державними програмами;

— забезпечення реалізації єдиної фінансової політики, єдиних форм і методів усієї бюджетної роботи.

Загальні засади бюджетного планування визначаються Конституцією України, а також спеціальним бюджетним законодавством — Бюджетним кодексом України. У них, як уже зазначалось, установлені права органів державної влади й управління щодо розроблення і затвердження бюджету, розподілу функцій між центральними, республіканським і місцевими органами влади й управління, визначені доходи і видатки кожного з них.

Загальне керівництво бюджетним плануванням покладено на Кабінет Міністрів, а безпосередньо роботу з планування бюджету виконує Міністерство фінансів України. Воно складає і подає на розгляд Кабінету Міністрів України проект Державного бюджету України, забезпечує його виконання; організовує роботу Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим і місцевих фінансових органів з виконання Державного бюджету України; розробляє і виносить на розгляд Президента, Кабінету Міністрів України проекти законів, указів, постанов і розпоряджень з бюджетних питань; розглядає проекти кошторисів міністерств і відомств України; контролює виконання Державного бюджету України, дотримання бюджетної дисципліни, правильності витрачання бюджетних коштів, а також коштів господарських організацій; перевіряє дотримання правил касового виконання бюджету; встановлює форми бюджетних документів, порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання Державного і місцевих бюджетів.

Аналогічні функції щодо складання і виконання республіканського і місцевих бюджетів (за винятком установлених форм бухгалтерських документів і порядку ведення бухгалтерського обліку) виконують Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління і відділи місцевих держадміністрацій або виконавчих комітетів.

У бюджетному плануванні бере участь весь апарат фінансових органів у центрі і на місцях. Організаційна й узагальнювальна робота зі складання проекту бюджету виконується управліннями Департаменту з бюджету Міністерства фінансів України, бюджетними відділами та інспекціями місцевих органів.

Процес формування бюджету складається з двох самостійних етапів. На першому з них здійснюється зведене бюджетне планування, під час якого визначаються основні напрями і способи мобілізації грошових коштів, вишукуються можливості для фінансової ув’язки прогнозованих доходів і видатків держави на наступний рік. Головне завдання другого етапу — адресне бюджетне планування, в процесі якого встановлюються конкретні зв’язки з бюджетом платників податків і обов’язкових платежів і отримувачів державних коштів. Вони набувають форми фінансових зобов’язань і призначень.

Зведене бюджетне планування — важлива частина всієї роботи зі складання бюджету, що має на меті підготовку основних напрямів наступного адресного розроблення проекту бюджету.

Зведене бюджетне планування тісно пов’язане зі складанням зведеного фінансового балансу (ЗФБ) держави. За своїм економічним змістом ЗФБ у найбільш загальному вигляді є грошовим виразом програми економічного і соціального розвитку країни. Це економічний балансовий розрахунок, в якому об’єднуються очікувані фінансові ресурси і видатки країни з метою їх взаємного збалансування. За допомогою фінансового балансу проводиться необхідна підготовча робота з метою досягнення балансової ув’язки матеріальних і фінансових ресурсів, грошових доходів і видатків держави. Розв’язання цього завдання на стадії зведеного планування створює матеріальні передумови для наступної ув’язки і збалансування всіх фінансових планів у процесі адресного бюджетного планування.

Завдання щодо виявлення загальних фінансових зв’язків в економіці країни і досягнення збалансованості доходів і видатків держави за проектом Державного плану економічного і соціального розвитку можна було б покласти і на Державний бюджет. Але це був би більш трудомісткий і складний шлях. По-перше, в процесі пошуку оптимального проекту плану розробляється, як правило, багато варіантів, а складати бюджет для кожного варіанта технічно неможливо через великі витрати праці. По-друге, бюджетна система є багатоланцюговою системою, велика кількість фінансових планів (розрахунків) і кошторисів має бути розглянута, збалансована й ув’язана в єдиний комплекс у процесі бюджетного планування.

Розроблення варіантів зведеного фінансового балансу держави покладено на центральний економічний орган — Міністерство економіки та з питань Європейської інтеграції України. А оскільки ЗФБ тісно пов’язаний із бюджетом держави і передує адресному бюджетному плануванню, то в його розробленні протягом всього підготовчого етапу бере участь центральний фінансовий орган — Міністерство фінансів України.

На стадії зведеного бюджетного планування під час розроблення варіантів фінансового балансу держави готується низка рекомендацій, які визначають принципові позиції у фінансовому і бюджетному плануванні для наступного етапу складання проектів планів і бюджету. Вони є обов’язковими для галузевих управлінь та відділів Міністерства економіки і Міністерства фінансів у їхній роботі з адресного планування.

Галузеві департаменти і управління Міністерства фінансів до початку безпосереднього розгляду поданих до проекту бюджету матеріалів одержують також у своє розпорядження принципові рішення, нормативи й настанови щодо загальних та індивідуальних фінансових позицій. У результаті адресне планування здійснюється відповідно до головних засад зведеного планування, забезпечує в цілому по бюджету необхідне співвідношення між доходами і видатками держави.

Поряд із заходами, спрямованими на збалансування проекту Державного бюджету під час його адресного розроблення, в Мінфіні України здійснюються заходи організаційно-методичного характеру: розробляються інструктивні й методологічні вказівки фінансовим органам і центральним міністерствам та відомствам, проводяться інструктивні наради з питань методології й організації бюджетного планування, встановлюються графіки надання розрахунків до проекту бюджету, підготовки необхідних зведених та аналітичних матеріалів до проекту Державного бюджету.

У процесі бюджетного планування має вирішуватись низка важливих економічних завдань, які виходять далеко за межі суто фіскальних інтересів держави. Їх можна розділити на стратегічні й тактичні. Стратегічні визначають сам підхід до формування бюджету, тактичні — основні проблеми і напрями його складання. Стратегічним і водночас найактуальнішим, до того ж найскладнішим завданням є визначення оптимальної величини бюджетного фонду держави.

Тактичні завдання бюджетного планування відбивають механізм складання проекту бюджету. Слід наголосити, що бюджетне планування — це триєдине завдання: перше — визначення реальних джерел і достовірних обсягів доходів бюджету; друге — оптимізація структури видатків бюджету; третє — досягнення збалансованості між доходами і видатками. Крім того, важливо встановити оптимальну структуру розмежування бюджетних коштів між ланками бюджетної системи і передбачити резервні кошти.

Перше тактичне завдання бюджетного планування починається з визначення реальних доходів і розроблення заходів, які забезпечили б їх повне і своєчасне надходження до бюджету. В основу побудови системи бюджетних доходів мають бути покладені принципи, які б сприяли мобілізації достатніх для діяльності держави фінансових коштів й одночасно давали змогу використати платежі суб’єктів господарювання в бюджет як фінансові регулятори. До таких принципів належать:

— установлення платежів, які б забезпечували регулярну мобілізацію фінансових ресурсів у розпорядження держави в розмірах, достатніх для досягнення запланованих темпів і пропорцій розвитку економіки;

— установлення таких податків, зборів та інших обов’язкових платежів, які б забезпечили стійкість фінансового становища держави, повноту, стабільність і своєчасність формування бюджетного фонду;

— введення платежів, адекватних реальним умовам функціонування і розвитку економіки;

— використання платежів у бюджет для стимулювання розвитку виробництва і підвищення його ефективності.

Розроблення системи платежів, які б відповідали вказаним критеріям, і забезпечення стабільності її функціонування є головною передумовою реального планування доходів бюджету. Безпосереднє ж забезпечення реальності планування доходів базується на двох чинниках: наявності достовірної інформації і володіння сучасними методами їх опрацювання.

Інформаційне забезпечення бюджетного процесу може ґрунтуватись на двох підходах. Перший полягає у наданні фінансовим органам необхідної для складання проекту бюджету інформації. Цей підхід домінував в умовах планової економіки і забезпечувався адміністративно-командною системою. Основу бюджетного планування становив план економічного і соціального розвитку. Міністерства, відомства, підприємства й організації були зобов’язані надавати всю необхідну інформацію. Другий підхід передбачав збір і накопичення необхідної інформації безпосередньо фінансовими органами. Це пов’язано з тим, що, по-перше, в умовах ринкової економіки відсутній директивний план економічного і соціального розвитку, по-друге, немає адміністративної підпорядкованості і, по-третє, існує комерційна таємниця. Тому фінансові органи мусять формувати власні бази даних. Це дуже складна і копітка робота, але без достовірної інформації реально спланувати дохідну частину бюджету неможливо.

Наявність повної, своєчасної і достовірної інформації є передумовою реального планування, але не гарантує його. Потрібні відповідні методи. Однак проблема полягає в тому, що за наявності безлічі економіко-математичних моделей жодна з них не може гарантувати точність розрахунків. У центрі планування залишається людина. Саме спеціаліст вибирає відповідний метод, саме він прогнозує розвиток економічної ситуації. Мистецтво бюджетного менеджменту в частині планування доходів бюджету базується як на глибоких і всебічних знаннях, так і на інтуїції.

Друге тактичне завдання бюджетного планування полягає в оптимізації структури видатків. Це завдання досить складне як в умовах фінансової стабільності у державі, так і під час фінансової кризи. Коштів завжди не вистачає, а претендентів на отримання бюджетних асигнувань дуже багато. Задовольнити всі потреби в заявленому обсязі просто неможливо. Тому необхідно знаходити оптимальне співвідношення між напрямами видатків. Зараз не існує певної математичної моделі, яка визначала б чіткі параметри оптимальності. Але, як і загалом у фінансових відносинах, є опосередковані і водночас дуже точні критерії. Це — економічне зростання і соціальна гармонія у суспільстві. Основна проблема в тому, що ці критерії певною мірою суперечать один одному. Можна досягти значного економічного зростання, але при цьому спричинити соціальне напруження у суспільстві. Або навпаки, спрямувавши переважну частину коштів у соціальну сферу, підірвати економіку. Однак пріоритет все-таки має належати завданням забезпечення економічного розвитку, оскільки тільки це може гарантувати реальні соціальні блага і гарантії.

Забезпечення оптимального розподілу видатків ґрунтується на діяльності органів влади, які розглядають і затверджують бюджет. У свою чергу, ефективність бюджетної діяльності органів влади визначається не стільки економічними, скільки політичними чинниками. Насамперед це підхід до формування органів влади, де мають працювати професійні політики, а не представники різних галузей, регіонів, соціальних груп і політичних партій, які завжди відстоюватимуть свої корпоративні, а не загальнодержавні інтереси. Вони повинні вміти жертвувати певними сьогоднішніми потребами заради стратегічної мети. Звісно, і це повністю не гарантує оптимальної спрямованості видатків, але дає змогу максимально до неї наблизитися. Забезпечення завдання оптимального розподілу бюджетних коштів досягається за рахунок відкритості і гласності бюджетного процесу, який у будь-якій країні завжди перебуває в центрі уваги суспільства.

Третє тактичне завдання бюджетного планування — це забезпечення збалансування доходів і видатків, оскільки, як правило, потреба у видатках завжди перевищує наявні доходи. Збалансування може забезпечуватись трьома шляхами:

— перший — якщо немає можливості скоротити видатки, то забезпечується збільшення доходів за рахунок введення нових податків, підвищення ставок чи розширення об’єкта оподаткування з діючих податків;

— другий — якщо рівень оподаткування вже досить високий, то скорочуються видатки за усіма можливими напрямами;

— третій — якщо неможливо ні збільшити доходи, ні зменшити видатки, то приймається бюджетний дефіцит і визначаються джерела його покриття, тобто, як зазначалось раніше, державні позики чи грошова емісія.

Таким чином, розв’язання вказаного триєдиного завдання — це постійний процес зважування різних варіантів проекту бюджету, вибір певного з них, нова оцінка тощо. Це звичайна процедура, однак завжди необхідно знати ту межу, де необхідно зупинитись, інакше процес бюджетного планування може стати нескінченним.

Особливим завданням бюджетного планування є раціональний розподіл доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи, забезпечення реального збалансування кожного бюджету, рівномірного надходження доходів протягом року і своєчасного фінансування передбачених у бюджеті заходів. При цьому створюються відносно рівні умови для соціально-економічного розвитку кожної адміністративно-територіальної одиниці.

Важливим завданням бюджетного планування є формування резервів. Бюджетні резерви — це відокремлена частина бюджетних коштів призначена для фінансування різних непередбачених видатків держави. Непередбачені видатки можуть бути зумовлені низкою обставин. По-перше, новими потребами, які виникли в процесі виконання бюджету і не були враховані в плані і бюджеті; по-друге, необхідністю ліквідації різного роду диспропорцій в економічному і соціальному розвитку і бюджеті; по-третє, необхідністю відшкодування збитків, заподіяних стихійними силами природи майну державних підприємств і організацій. І, нарешті, по-четверте, необхідністю маневрування грошовими коштами у випадках виникнення внутрішніх касових розривів, коли надходження бюджетних коштів менші від обсягу передбаченого за їх рахунок фінансування.

Бюджетним резервам властиві деякі особливості:

— широка сфера дії, що обумовлено самою суттю і значенням бюджетного фонду;

— універсальний характер, оскільки вони використовуються при виникненні додаткової потреби незалежно від сфери виробництва, галузі економіки, стадії відтворювального процесу тощо;

— глобальність масштабів свого фінансування, оскільки охоплюють усі рівні державного управління;

— займають центральне місце в системі фінансових резервів, що визначається місцем бюджету у фінансовій системі.

Система бюджетних резервів містить: резервні фонди Кабінетів Міністрів України і Автономної Республіки Крим; фонди непередбачених видатків обласних і міських (міст Києва і Севастополя) державних адміністрацій; оборотну касову готівку в державному, республіканському і місцевих бюджетах; перевищення доходів над видатками.

Бюджетне планування застосовується на використанні різних методів. Узагальненим при цьому є балансовий метод, суть якого полягає в обов’язковому збалансуванні доходів і видатків. Розподіляти і споживати можна тільки те, що вироблено. Збалансованість плану економічного і соціального розвитку й удосконалення пропорцій в економіці, стійкий її розвиток створюють необхідні умови для формування і виконання збалансованого і реального бюджету. За допомогою балансового методу встановлюються правильні пропорції в розподілі бюджетних коштів між центральними, республіканськими і місцевими органами державної влади й управління з метою забезпечення їхніх потреб у фінансових ресурсах для здійснення господарського і соціально-культурного будівництва. Балансова ув’язка доходів і видатків бюджету забезпечує його стійкість, створює необхідні умови для успішного виконання як Державного і Республіканського, так і кожного виду місцевих бюджетів.

Розрахунки окремих статей доходів і видатків здійснюються за допомогою таких методів: прямого рахунку, нормативного, аналітичного, екстраполяції. Основою кожного з цих методів є економічний аналіз, завдяки якому визначається рівень виконання бюджетних показників за минулі періоди та чинники, що впливали на них. Головна мета цього аналізу — визначити перспективи виконання бюджету до кінця року, тобто встановити, якими будуть надходження з окремих джерел доходів і суми очікуваних видатків. Це дає змогу оцінити справжній стан економіки і його вплив на бюджет, виявити чинники, які впливають на відхилення фактичних бюджетних показників від планових, визначити тенденції зростання (спаду) економіки країни, збільшення (зменшення) її бюджетних ресурсів. У процесі аналізу за даними попереднього періоду з’ясовуються причини неповної акумуляції грошових коштів у бюджет, установлюється ступінь ефективності використання виділених бюджетних асигнувань.

Аналіз виконання бюджету ґрунтується на звітах про виконання бюджетів, даних оперативної (щомісячної) звітності про надходження податків, зборів та інших платежів до бюджету і про фінансування видатків, а також на матеріалах обстежень, перевірок і ревізій міністерств і відомств, управлінь і відділів виконавчих комітетів і державних адміністрацій, організацій та установ.

Методи економічного аналізу широко використовуються у процесі розроблення бюджетних показників на плановий рік. Основне завдання всієї аналітичної роботи спрямоване на виявлення резервів додаткового збільшення доходів бюджету і визначення шляхів найраціональнішого використання бюджетних коштів.

Метод прямого рахунку полягає у здійсненні детальних планових розрахунків з кожного елемента доходів чи видатків бюджету. Планування ведеться за алгоритмом, який відбиває формування цього показника. Наприклад, планування акцизного збору — шляхом здійснення розрахунків з кожного виду підакцизних товарів. До методу прямого рахунку належить також кошторисне планування, яке здійснюється за статтями витрат. Метод прямого рахунку є досить трудомістким, потребує значного інформаційного забезпечення, але саме він є найнадійнішим та найдостовірнішим. Тому там, де це можливо, намагаються використовувати саме його.

Нормативний метод передбачає планування окремих показників на основі встановлених нормативів. За рівнем охоплення нормативи поділяються на узагальнені й деталізовані. Прикладом узагальненого нормативу є сума видатків на охорону здоров’я в розрахунку на одного жителя. Деталізовані нормативи встановлюються, наприклад, щодо кожної статті кошторису. Нормативний метод може використовуватись як самостійний (при узагальнених нормативах), так і в сукупності з методом прямого рахунку (кошторисне планування). Особливою формою нормативного методу є планування видатків за нормативом до обсягу ВВП, наприклад, в освіті.

Сутність аналітичного методу полягає в тому, що визначається не загальна величина того чи іншого показника, а його зміна в плановому періоді під впливом певних факторів порівняно з базовим періодом. При цьому методі дуже важливим є прогнозування динаміки показників, що визначають дію окремих факторів. Такий метод має відносно точний характер і не потребує значних витрат часу. Він цілком припустимий у здійсненні прогнозних розрахунків і дає змогу ув’язати між собою окремі показники.

Метод екстраполяції ґрунтується на визначенні бюджетних показників на основі встановлення стійкої динаміки їх розвитку. Розрахунок бюджетних показників здійснюється на основі досягнутого в попередньому періоді рівня розвитку і його коригування на відносно стабільний розвиток країни. У процесі щорічного бюджетного планування екстраполяцію використовують як допоміжний засіб для попередніх розрахунків, оскільки цей метод має значні недоліки. По-перше, він не дає змоги врахувати можливості значного збільшення чи зменшення бюджетних доходів, залежних від різних обставин у плановому році, різке зростання чи скорочення виробничих показників, змін у податковому законодавстві, роботі податкових та інших контролюючих органів тощо, оскільки вважається, що умови попереднього періоду зберігаються незмінними в плановому році. По-друге, він негативно впливає на економне використання бюджетних коштів, оскільки їх планування здійснюється, виходячи з досягнутого в попередньому році рівня.

У цілому в бюджетному плануванні застосовуються водночас повністю чи частково всі вказані методи, зважаючи на реальні можливості. Вибір методів та їх комбінування є дуже важливим у бюджетному менеджменті, оскільки забезпечує відповідний рівень планової роботи.

 

Програмно-цільовий підхід - основа бюджетного планування.

Програмно-цільовий метод складання бюджету успішно використовується у багатьох європейських країнах. Він допомагає зміцнити та підвищити… Бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямованих на… Згідно з міжнародною методологією та практикою зарубіжних країн система планування бюджету на підставі програм – це…

Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів

· врахувати відмінності у фінансових потребах територій за умов чітко визначеної сфери їхньої відповідальності; · компенсувати відмінності між урядами одного рівня щодо потенційної… · створити стимули для зростання ступеня використання місцевими органами власного дохідного потенціалу;

Підвищення прозорості бюджетних рішень

Оскільки обсяг трансферту місцевому бюджету випливає з формульного розрахунку, в жодному разі сума трансферту не може більше бути предметом «торгів»…

Вирівнювання видаткового потенціалу місцевих бюджетів

Хоч би які доходні джерела були надані в розпорядження місцевих бюджетів, окремі місцеві органи влади матимуть більшу доходоспроможність, ніж інші.… Дотації вирівнювання також включені до статті 9 Європейської Хартії про… Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів розроблена на виконання частини третьої статті 98 Бюджетного кодексу…

Ti = α i (Vi – Di).

Розрахунок прогнозного показника обсягу кошику доходів, закріплених за бюджетами місцевого самоврядування та доходів, передбачених пунктами 1., 3 –5 частини другої статті 66 Бюджетного кодексу України здійснюється шляхом застосування індексу відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що обраховується на основі звітних даних про фактичні надходження відповідних податків, зборів до цих бюджетів за три останні бюджетні періоди (базовий період), що передують рокові, у якому формуються показники бюджету на плановий бюджетний період. При цьому враховуються втрати закріплених доходів відповідних місцевих бюджетів унаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад.

Розрахунок обсягу доходів, закріплених за місцевими бюджетами здійснюється на підставі прогнозного обсягу доходів зведеного бюджету України, визначеного, у свою чергу, на підставі прогнозних основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий бюджетний період, а також шляхом застосування індексу відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці.

Для місцевих бюджетів, що передають кошти до державного бюджету застосовується коефіцієнт вирівнювання α_{i ,} який має індивідуальні значення і знаходиться в межах від 0,8 до 1,0 що враховує середньорічний темп приросту обсягу кошика закріплених доходів бюджету 1-ої адміністративно-територіальної одиниці за роки, які є базовими у розрахунку індексу відносної податкоспроможності.

При здійсненні розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів на 2002 рік α_i приймається рівною одиниці для усіх дотаційних бюджетів.

Зазначені кошти є додатковим фінансовим ресурсом місцевих бюджетів, що розподіляється органами місцевого самоврядування між галузями, видатки на які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Розрахунок обсягу видатків загального фонду місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

Визначення розрахункового обсягу видатків бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва і Севастополя, міст… Розрахунковий обсяг видатків місцевого бюджету обчислюється відповідно до… Відповідно до Бюджетного кодексу, після визначення обсягу видатків місцевих бюджетів, що беруться до розрахунку при…

Бюджетний механізм в зарубіжних країнах.

  Серед програмних технологій першого покоління варто назвати систему… В епіцентрі програмного бюджету міститься програмна структура, яка встановлюється кожним міністерством і органом…

Список рекомендованої літератури

 

Основна

2. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21 червня 2001р. із змінами і доповненнями. 3. Про затвердження Порядку касового виконання державного бюджету за доходами… 4. Про затвердження Порядку касового виконання державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення…

Додаткова

17. Алєксєєв І.В. Бюджетна система: навч. посіб. / І.В. Алєксєєв, Н.Б. Ярошевич, А.М. Чушак-Голобородько – К.: «Хай-Тек Прес», 2008. – 376с. 18. Артус М.М. Бюджетна система України: навч. посіб. / М.М. Артус, Н.М.… 19. Бодров В.Г. Регулювання міжбюджетних відносин: Україна і європейський досвід: Монографія / В.Г. Бодров. – К.:…

Нтернет-ресурси

44. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [сайт http:// www.minfin.gov.ua]. 45. Офіційний сайт Міністерства економіки України [сайт http://… 46. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [сайт http:// www.ukrstat.com.ua].