Теоретичні основи керівництва

Стиль керівництва — це процес узгодження роботи своїх підлеглих. Успіх застосування того чи іншого стилю залежить від багатьох обставин:

Ø змісту задачі і термінів її розв'язання;

Ø особистості керівника;

Ø особливостей колективу і виконавця;

Ø специфіки “поточного моменту”;

Ø інші фактори.

Під стилем розуміється манера поведінки керівника стосовно підлеглих, що дозволяє вплинути на них і змусити робити те, що в даний момент потрібно. Існують дві основні стильові шкали:

Ø шкала влади, діапазон якої простирається від повної демократії до абсолютної автократії. Тут розглядається відношення керівника до своїх підлеглих як до суб'єктів управління (авторитарне, демократичне і ліберальне);

Ø шкала переваг, на якій відбивається відношення керівника до підлеглих як до об'єктів управління.

Діапазон стилів керування Р. Лайкерта.За граничні позиції континууму були взяті принципово нові стилі керування:

1. стиль керування зосереджений на роботі. Керівники, що зосереджені на роботі (на задачі), піклуються перш за все про виконання завдання, про систему винагородження за виконання роботи, про підвищення продуктивності праці;

2. стиль керування зосереджений на людині. Керівники, що зосереджені на людині (на працівника) прагнуть підвищити продуктивність праці перш за все шляхом удосконалення людських відносин (участь підлеглих у прийнятті рішень, допомога у вирішенні проблем тощо).

Р. Лайкерт запропонував 4 базові системи стилів керування (Рис.7.3.).

 

 

Рис. 7.3. Базові системи стилів керування за Р. Лайкертом

 

На думку Р.Лайкерта четверта система є найбільш дієвою.

Двомірне трактування стилів керування. Вчені університету штату Огайо запропонували принципово нову класифікацію стилів керування. За результатами своїх досліджень вони дійшли висновку, що хоча автократичний керівник не може одночасно бути демократичним, але він здатний, приділяючи багато уваги роботі, піклуватися і про людські відносини (можна бути водночас вимогливим та уважним, дбайливим до людей). Іншими словами, керівник може поводити себе так, що буде одночасно орієнтований і на роботу, і на людей.

З’являється можливість класифікувати стилі керування одразу за двома критеріями. Розвиваючи цю концепцію, Р. Блейк та Дж. Моутон побудували сітку (Рис. 7.4.), яка містить 5 основних стилів керування.

Вертикальна ось схеми ранжує турботу менеджера про людину за шкалою від 1 до 9, а горизонтальна – турботу менеджера про роботу за такою ж шкалою. Стиль керування визначається за обома критеріями одночасно. Блейк та Моутон визначили чотири граничних та одну середню позиції сітки.

 

 

 

Рис. 7.4. Решітка стилів керування Р. Блейка та Дж. Моутон

 

1.1. «Бідність управління». З боку керівника потрібне лише мінімальне зусилля, щоб досягти такої якості робіт, яке дозволить уникнути звільнення.

1.9. «Управління в стилі заміського клубу». Гранична увага до потреб підлеглих призводить до створення комфортної і дружелюбної атмосфери.

9.1. «Режим підпорядкування керівнику». Створення таких робочих умов, де людські аспекти присутні мінімально.

5.5. «Організаційне управління». Керівник досягає прийнятної якості виконання завдань, знаходячи баланс ефективного управління.