Реферат Курсовая Конспект
Міжнародний менеджмент: Конспект лекцій для студентів - раздел Менеджмент, Національний Банк України ...
|
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
Кафедра менеджменту
МІЖНАРОДНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Конспект Лекцій
для студентів усіх спеціальностей
та форм навчання
Харків
2010
Затверджено на засіданні кафедри менеджменту,
протокол № 9 від 30. 04. 2010 р.
Антоненко О.І.
Міжнародний менеджмент : Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей та форм навчання. – Харків : ХІБС УБС НБУ, 2010. –190 с.
© Антоненко О.І., 2010
© ХІБС УБС НБУ, 2010
ЗМІСТ
Вступ............................................................................................... 4
Тема 1. Сутність та характерні риси міжнародного менеджменту.......................................................... 5
Тема 2. Середовище міжнародного менеджменту........................ 16
Тема 3. Стратегічне планування у міжнародних корпораціях.... 29
Тема 4. Прийняття рішень у міжнародних корпораціях............. 46
Тема 5. Організаційний розвиток міжнародних корпорацій....... 58
Тема 6. Управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях.......................................................... 74
Тема 7. Керівництво і комунікації в міжнародних корпораціях.. 85
Тема 8. Контроль і звітність у міжнародному менеджменті........ 98
Тема 9. Технологічна політика міжнародних корпорацій........... 112
Тема 10. Фінансовий менеджмент міжнародних корпорацій....... 123
Тема 11. Торгівельні операції міжнародних корпорацій............. 140
Тема 12. Інвестиційні операції міжнародних корпорацій............ 152
Тема 13. Етика і соціальна відповідальність міжнародних корпорацій............................................................... 165
Тема 14. Становлення глобального менеджменту........................ 177
Література...................................................................................... 186
ВСТУП
Характерною ознакою сучасного стану розвитку економіки є посилення процесів глобалізації та підвищення рівня інтернаціоналізації виробничої, науково-технічної, культурної, фінансової та інвестиційної діяльності. Глобалізаційні процеси в економіки змушують орієнтуватися на єдині стандарти поведінки, формувати нову інноваційну стратегію розвитку підприємств. Зазначене є найважливішою передумовою прискореного розвитку теорії і практики міжнародного менеджменту.
Вхід на ринок України всесвітньовідомих потужних транснаціональних корпорацій та банків потребує опанування відповідних знань і навичок, які пов'язані з вивченням нормативної навчальної дисципліни «Міжнародний менеджмент». Міжнародний менеджмент базується на фундаментальних законах управління й особливостях здійснення підприємствами зовнішньоекономічної діяльності, ефектах взаємодії національного і глобального, використаннях основних елементів економічних і управлінських дисциплін. При цьому особливе місце серед суб’єктів міжнародного менеджменту займають міжнародні корпорації.
Метою конспекту лекцій є вивчення студентами сучасних теоретичних основ середовища міжнародного менеджменту, засвоєння технологій управління міжнародними корпораціями, методів розв’язання ключових проблем розвитку та умов глобалізації.
Даний конспект розраховано саме на самостійну роботу студентів. Він містить матеріал з 14 тем:
Тема 1. Сутність та характерні риси міжнародного менеджменту.
Тема 2. Середовище міжнародного менеджменту.
Тема 3. Стратегічне планування в міжнародному менеджменті.
Тема 4. Прийняття рішень у міжнародному менеджменті.
Тема 5. Організаційний розвиток міжнародних корпорацій.
Тема 6. Управління людськими ресурсами в міжнародному менеджменті.
Тема 7. Керівництво і комунікації в міжнародному менеджменті.
Тема 8. Контроль і звітність в міжнародному менеджменті.
Тема 9. Технологічна політика міжнародних корпорацій.
Тема 10. Фінансовий менеджмент міжнародних корпорацій.
Тема 11. Торговельні трансакції міжнародних корпорацій.
Тема 12. Інвестиційні операції міжнародних корпорацій.
Тема 13. Етика і соціальна відповідальність у міжнародному менеджменті.
Тема 14. Становлення глобального менеджменту.
ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ТА ХАРАКТЕРНІ РИСИ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
1.1 Сутність, етапи розвитку та форми міжнародного бізнесу.
1.2 Міжнародна корпорація як фундаментальна категорія міжнародного менеджменту.
1.3 Сутність і чинники розвитку міжнародного менеджменту.
Рис. 1.1. Фази інтернаціоналізації фірми за Ненсі Адлер
Як видно з цієї схеми, національні фірми (фаза 1) не мають міжнародної діяльності. Міжнародні фірми (фаза 2) спрямовують свої зусилля на експансію зовнішніх ринків. Після перетворення їх на мультинаціональні фірми (фаза 3) вони намагаються збалансувати свої зв’язки в межах власних міжнародних ринків. Нарешті, остання фаза (фаза 4) означає, що збалансування внутрішніх зв’язків супроводжується динамічним пошуком нових ринків.
Корпорація як форма підприємництва - це засноване на пайовій участі в капіталі об'єднання, юридичні права і зобов'язання якого відособлені від прав і зобов'язань його учасників.
У сучасній ринковій економіці саме корпорації відіграють ключову роль. Маючи невелику частку в структурі організацій них форм - не більш як 20-25 %, - корпорації дають 80-90 % господарського обороту. Сутнісні особливості корпорації пов'язані не з масштабністю їх діяльності, оскільки переважна більшість корпорацій є невеликими за розмірами.
У міжнародних корпораціях працюють близько 70 млн. співробітників, тобто кожен десятий зайнятий у світі, за виключенням сільського господарства.
Майже вся торгівля сировиною на світових ринках здійснюється під контролем міжнародних корпорацій, у т.ч. 90% світової торгівлі пшеницею, кавою, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, залізною рудою, 85% − міддю, бокситами, 80% − оловом, чаєм, 75% − натуральним каучуком, сирою нафтою. Причому 40% цієї торгівлі відбувається усередині ТНК, тобто вони відбуваються не за ринковими цінами, а за так званими трансфертними цінами, які формуються не під тиском ринку, а під довгостроковою політикою материнської корпорації.
Дуже великі ТНК мають бюджет, що перевищує бюджет деяких країн. З 100 найбільших економік в світі, 52 - транснаціональні корпорації, інші - держави. ТНК справляють великий вплив в регіонах, оскільки мають значні кошти, вплив на громадськість, політичне лобі.
Комісія ООН із ТНК розробила таке визначення: ТНК – це компанія, що включає одиниці у двох або більше країнах, незалежно від їх юридичної форми та сфери діяльності.
Досліджуючи діяльність ТНК, експерти ООН визначили основні ознаки, за якими компанію можна віднести до транснаціональної: річний обсяг такої компанії повинен перевищувати 100 млн дол., наявність філіалів не менш, ніж у шести країнах, також аналізується відсоток продажу товарів за межами країни-резиденції. На даний час за останнім показником лідирує швейцарська компанія Nestle, в якій частка іноземних продаж складає 98 %. Транснаціональний статус компанії можливо визначити і за структурою її активів. Деякі іноземні дослідження до ТНК відносять компанії, які мають 25 % своїх активів за кордоном.
Основні праці з історичних акпектив ТНК припали на післявоєнні часи і вивчалися переважно представниками Гарвардської школи бізнесу. Починаючи з 1990 року експерти ООН для визначення ТНК визначають індекс транснаціоналізації (ІТ), що розраховуэться як середнєарифметичне часток закордонних активів, закордонного обороту та закордонних працівників відповідно до загальних обсягів активів, обороту та загальної кількості працівників.
ІТ = (ЗА/ЗОА + ЗП/ЗОП + ЗЗ/ЗЧЗ) * 100 % / 3,
де ЗА -обсяг закордонних активів корпорації;
ЗОА - загальний обсяг активів корпорації;
ЗП - обсяг закордонних продажів корпорації;
ЗОП - загальний обсяг продажів корпорації;
ЗЗ - чисельність зайнятих на підприємствах корпорації за кордоном;
ЗЧЗ - загальна чисельність зайнятих на підприємствах корпорації.
Новою принциповою особливістю, що виокремлює ТНК зі всіх міжнародних корпорацій є високий ступінь їхнього впливу на процеси як економічного так і політичного життя.
Сьогодні, серед найбільш адекватних інтерпретацій є визначення ТНК, запропоноване відділенням по Інвестицій, Технологій і Розвитку Підприємництва при ЮНКТАД: ТНК – це підприємство, що включає одиниці в двох або більше країнах незалежно від юридичної форми і сфери діяльності, які оперують в рамках прийняття рішень, що дозволяють проводити узгоджену політику і здійснювати загальну стратегію через один або декілька управлінських центрів.
Щодо українського законодавства то поняття ТНК не врегульовано.
На даний час в Україні транснаціональна діяльність представлена в основному американськими, німецькими, англійськими, південнокорейськими та російськими компаніями. При цьому, як зазначалося вище, необхідно враховувати, що активізація діяльності ТНК має свої негативні наслідки, які певною мірою випливають з їх переваг. Одним з таких наслідків є неспроможність вітчизняних виробників витримати конкуренцію з великими міжнародними корпораціями. В умовах недостатньо розвиненої технології і нестабільного фінансового стану частина вітчизняних підприємств відчувають себе лідерами певних галузей виробництва. Зіткнувшись з провідними компаніями світу, активи яких складають сотні мільярдів доларів, більшості з них доведеться уступити власним амбіціям заради можливості отримати в складі ТНК доступ до нових ринків, технологій, інвестиційних ліній. Разом з цим посилиться залежність вітчизняної економіки від провідних корпорацій світу і частково втратиться свобода вибору власного шляху економічного розвитку. Тому Україні слід враховувати всі можливі пастки і спокуси і використовувати позитивний ефект від діяльності корпорацій. При цьому результат діяльності ТНК залежатиме не тільки від самих корпорацій, а й від державної політики приймаючої країни. Держава повинна створити умови для забезпечення економічного зростання, створити ефективне податкове законодавство, підтримати національну валюту, що сприятиме активізації та успішній діяльності великих капіталів.
В Україні виникають перші корпорації, які за формальною ознакою можна зарахувати до транснаціональних корпорацій (наприклад, компанії „Рошен” та „АВК”, які інвестують кошти в кондитерські фабрики Росії).
За оцінками ООН в категорію ТНК включаються до 45 тисяч головних (материнських) корпорацій і 280 тисяч їх закордонних відділень. При цьому до половини всіх ТНК базуються в трьох державах: США (близько 25%), Великобританії і Японії (приблизно по 12-13%). Тут виникає дуже серйозна проблема Як видно дані країни є розвиненими країнами, які через свої ТНК висловлюють свої державні економічні інтереси. Так як філії ТНК функціонують також на території держав, що розвиваються, виникають серйозні суперечності між поглядами розвинених держав на правовий статус ТНК.
ТЕМА 2. СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
2.1. Сутність та структура середовища міжнародного менеджменту
2.2. Політико-правове середовище і критерії його аналізу
2.3. Економічне середовище міжнародного менеджменту
2.4. Соціокультурне середовище міжнародного менеджменту
Економічне середовище міжнародного менеджменту
Економічне середовище включає сукупність факторів, які за рівнем впливу діляться на фактори макрорівневої та мезорівневої дії. До факторів макрорівневої дії можна платоспроможний попит, вартість кредиту, рівень накопичень та заощаджень населення, темпи економічного зростання, інвестиційна активність, ресурсна забезпеченість, стан валютного регулювання, розвиненість інфраструктури бізнесу й інших.
Таблиця 2.1
Визначення цілей для формування стратегій
Загальні цілі торкаються філософії «going international» (будемо міжнародними) або є зростання є результатом перших двох кроків (внутрішнього аналізу ресурсів та дослідження зовнішнього середовища). Більш специфічні цілі є наслідком цих двох кроків. ТНК переслідують різноманітні цілі. У таблиці зображені найбільш загальні з них.
Стратегія концентрації, або стратегія проникнення на ринок, передбачає збільшення обсягів продажу того самого товару на існуючих ринках. Ця стратегія здійснюється шляхом збільшення частки ринку або збільшення інтенсивності споживання товару (за рахунок збільшення частоти покупок, кількості товару, що використовується, нових можливостей використання товару).
Товар Ринок | Старий | Новий |
Старий | Стратегія концентрації | Стратегія розробки товару |
Новий | Стратегія розвитку ринку | Стратегія диверсифікації |
Рис. 3.2. Матриця напрямів розвитку міжнародної корпорації[1]
Стратегія концентрації використовується, якщо:
Ø існуючі ринки не насичені товаром, що пропонується корпорацією;
Ø кількість покупців на існуючому ринку може бути значно збільшена;
Ø частка рийку у основних конкурентів зменшується одночасно із збільшенням обсягів продажу в цілому по галузі;
Ø має місце зв'язок між обсягом продажу й затратами на маркетинг у вартісному вираженні;
Ø ефект масштабу забезпечує основні конкурентні переваги
Стратегія концентрації може здійснюватися шляхом як внутрішнього, так і зовнішнього зростання. В першому випадку увага акцентується на збільшенні інтенсивності споживання товару. В другому міжнародна корпорація збільшує частку ринку за рахунок поглинання або злиття з конкурентами. Таке поглинання має назву горизонтальної інтеграції - об'єднання підприємств однієї галузі, що виробляють ідентичні товари. Шляхом горизонтальної інтеграції досягається економія на масштабах - із збільшенням обсягу виробництва зменшуються витрати на одиницю продукції за рахунок незмінних фіксованих затрат.
Стратегія розвитку ринку -існуючий товар передбачається продавати на нових географічних ринках або ринкових сегментах.
Стратегія розвитку ринку використовується за таких умов:
Ø існують нові невідкриті або ненасичені ринки;
Ø з'являються нові канали розподілу, які є більш дешевими, надійними та якісними порівняно з існуючими;
Ø є надлишок виробничих потужностей;
Ø є необхідний капітал та трудові ресурси для розширення виробництва.
Під час застосування стратегії розвитку ринку міжнародна корпорація може створювати власні підрозділи на нових ринках як у формі дочірніх компаній, так і в формі спільних підприємств. У багатьох випадках для швидкого проникнення на будь-який ринок міжнародні корпорації використовують горизонтальну інтеграцію.
Стратегія розробки товарупередбачає оновлення товару (розширення асортименту, модернізацію існуючого товару, створення нового товару) для реалізації на існуючих ринках.
Стратегію розробки товару доцільно використовувати, якщо:
Ø компанія розпочинає нову діяльність;
Ø товар знаходиться в стадії зрілості життєвого циклу;
Ø є можливість запропонувати нові (покращені) товари, виходячи з позитивного досвіду продажів існуючих товарів;
Ø галузь характеризується швидким технологічним розвитком.
Стратегія розробки товару здійснюється, як правило, шляхом внутрішнього розвитку міжнародної корпорації.
Стратегія диверсифікації є найбільш складною з існуючих, тому що вона передбачає впровадження нових товарів на нових ринках. Як правило, ця стратегія пов'язана з найбільшим ризиком, оскільки потребує вичерпної інформації як про нові товари, так і про нові ринки. Крім того, під час здійснення цієї стратегії виникає небезпека того, що компанією стане важко управляти, зменшиться її ефективність, сповільниться реагування на ринкові зміни, ускладниться процес впровадження інновацій.
Стратегічною альтернативою стратегії зростання є стратегія стабільності, або стратегія обмеженого зростання. Для цієї стратегії характерним є встановлення цілей від досягнутого, скорегованих з урахуванням інфляції. Стратегія стабільності використовується в зрілих галузях, якщо міжнародна корпорація взагалі задоволена своїм положенням. Також стратегія стабільності часто застосовується в міжнародних корпораціях з тривалим життєвим циклом продукції (наприклад, машинобудуванні). Під час використання цієї стратегії міжнародна корпорація зосереджується на вже існуючих основних напрямах бізнесу: виробляє ту саму продукцію для тих самих покупців, що й раніше.
Стратегія скорочення передбачає відмову від нерентабельних видів продукції, продаж неприбуткових підрозділів або вихід з ринків. Стратегію скорочення обирають, якщо немає іншого виходу, тому вона отримала назву "стратегії останнього заходу". В межах альтернативи скорочення можуть бути використані декілька загальних варіантів: переорієнтація, економія, часткова ліквідація, ліквідація.
Стратегія переорієнтації застосовується, якщо компанія діє неефективно, але критична точка ще не досягнута. Ця стратегія передбачає відмову від виробництва нерентабельної продукції, надлишкової робочої сили, неефективних каналів збуту та подальший пошук ефективного механізму розподілу ресурсів. В результаті реалізації стратегії переорієнтації вивільняються додаткові кошти, які спрямовуються на підвищення ефективності.
Стратегія економії (скорочення витрат) передбачає здіснення оздоровчих дій (зменшення витрат, скорочення активів, пошук додаткових джерел доходів) з метою запобігання зменшенню прибутків. Реалізація даної стратегії пов'язана із зменшенням виробничих витрат, підвищенням продуктивності, скороченням наймання та звільненням персоналу, припиненням виробництва неприбуткових товарів та закриттям неприбуткових потужностей.
Стратегія часткової ліквідації передбачає продаж частини матеріальних активів. Використовується, якщо: результати роботи одного з підрозділів є незадовільними в довгостроковому періоді, що відбивається на результатах діяльності міжнародної корпорації в цілому; доцільною є відмова від непрофільних виробництв та концентрація зусиль на основних видах діяльності. Стратегія часткової ліквідації використовується також для забезпечення тимчасової потреби в ресурсах.
Стратегія ліквідації передбачає розпродаж всіх матеріальних активів компанії. Ця стратегія є найбільш радикальним варіантом скорочення й використовується у разі, якщо банкрутство є неминучим. Використання цієї стратегії спричиняє незручності та збитки для власників та працівників компанії
Стратегію поєднання всіх альтернатив, як правило, використовують міжнародні корпорації, які активно діють в декількох галузях та на різних ринках. Стратегія поєднання представляє собою одночасне використання трьох вищевказаних стратегій відносно структурних підрозділів.
Система чинників, які сприяють вибору глобальної інтеграції, має назву тиск щодо глобалізації. Залежно від дії тиску щодо локалізації та глобалізації та на основі моделей міжнародного менеджменту міжнародні корпорації обирають одну з чотирьох стратегій глобальної діяльності (рис. 3.3):
Рис. 3.3. Корпоративні стратегії глобальної діяльності
Ø глобальна стратегія;
Ø міжнародна стратегія;
Ø мультиринкова стратегія;
Ø транснаціональна стратегія.
Глобальна стратегія міжнародної корпорації передбачає фокусування на максимізації міжнародної ефективності шляхом локалізації діяльності у країнах з найменшими витратами, виробництва стандартизованої продукції на основі світових стандартів та використання глобально інтегрованих операцій, а також шляхом завоювання ринкових часток на світовому ринку.
Глобальні компанії розробляють продукцію, призначену для світових ринків з самого початку. Часто структурні підрозділи, що діють на ключових ринках, роблять свій внесок у дизайн, але з того часу, як головна компанія запускає продукт у виробництво, їх роль зводиться до виконавчих функцій.
Глобальна продукція зазвичай тільки підкреслює схожі міжнародні риси, а не культурні відмінності. Не дивно, що маркетингові стратегії, як правило, впроваджуються головною компанією і мають глобальний характер. Продукція виробляється в тій частині світу, де можуть бути досягнуті необхідні стандарти якості з найменшими затратами, включаючи транспортування до найважливіших ринків. З практичної точки зору, великі ринки приваблюють виробництво через те, що частка ринку зростає завдяки наявності виробничих потужностей. Іноді уряд країни базування пропускає продукцію через нетарифні торгові бар'єри, але в класичному варіанті глобальної стратегії немає штучних перешкод руху товарів.
Переваги від застосування міжнародною корпорацією глобальної стратегії очевидні - це використання у світовому масштабі ефектів кривої досвіду та економії за рахунок масштабів. Але глобальна стратегія має один істотній недолік - майже не врахо вується місцевий попит, уподобання та звички споживачів, історичні та культурні традиції країни.
Необхідність пристосовувати свій товар до локальних ринків змушує міжнародну корпорацію обирати мультиринкову стратегію, яка передбачає адаптацію кожного закордонного підрозділу до умов конкуренції в кожній країні. Міжнародні корпорації, які використовують мультиринкові стратегії, спочатку розробляють продукт для ринку країни базування головної компанії, а потім продають той самий продукт чи його адаптований до місцевих умов варіант через закордонні підрозділи. Підрозділи мають повноваження виробляти адаптований продукт, скориставшись технологією головної компанії, а також здійснювати власну маркетингову та науково-дослідницьку діяльність. В результаті компанії з мультиринковою стратегією мають затрати більші, ніж компанії з глобальною стратегією. Це пояснюється відсутністю для перших ефекту кривої досвіду та економії від місцезнаходження. Значна автономність кожного підрозділу іноді також призводить до того, що їх діяльність погано контролюється з боку головної компанії.
Тобто основою мультиринкової стратегії є автономність окремих підрозділів щодо функції виробництва, національні кордони перетинають не продукти, а технології та досвід головної компанії. Така стратегія є доцільною, коли між країнами діють високі тарифи та квоти, для уникнення яких вигідніше виробляти продукцію всередині країни. Але з розвитком глобалізації ефективність мультиринкових стратегій значно слабшає, бо значна роль відводиться розмірам виробництв, а не їхній спеціалізації. Таким чином, мультиринкова стратегія використовується в галузях, що зазнають тиску щодо локалізації, і для продуктів, які потребують адаптації до місцевих умов; вона неприйнятна, коли необхідним є зменшення витрат.
Міжнародна стратегія з'явилася першою на етапі розвитку міжнародних відносин. Міжнародні корпорації, які використовують міжнародну стратегією, володіють певною конкурентною перевагою (технологічною, маркетинговою, управлінською та ін.) перед іноземними підприємствами. Тому під час виходу на міжнародний ринок така перевага використовується для отримання вигод, а продукція адаптується до умов національних ринків, але незначною мірою. Як правило, головна компанія залишає за собою контроль за маркетинговою, виробничою та науково-дослідницькою діяльністю, а в кожному структурному підрозділі відповідні функції можуть здійснюватися за умови узгодження з центром. Виробництво диференційованих продуктів на кількох виробничих потужностях світу не дозволяє збільшувати операційні затрати компанії, бо ефекту від кривої досвіду та економії на місцезнаходженні та масштабах досягти важко.
Таким чином, міжнародна стратегія, використовується, якщо немає сенсу реагувати на місцевий попит і максимально зменшувати витрати, і якщо міжнародна корпорація володіє унікальними базовими знаннями, які дозволяють їй виокремитися серед конкурентів.
Транснаціональна стратегія використовується, якщо тиск щодо локалізації та глобалізації є однаково сильним. Тобто за таких конкурентних умов, коли міжнародній корпорації необхідно одночасно з урахуванням місцевих умов зменшувати затрати, а використання жодної з перелічених вище стратегій не може забезпечити достойне місце на міжнародному ринку. В сучасному багатонаціональному ринковому середовищі знання та навички передаються не тільки в напрямі від головної компанії підрозділам (як при міжнародній стратегії), але й у зворотному. Цей процес отримав назву "глобальне навчання" і має за мету максимізацію накопиченої корисної інформації, яка може бути використана в межах корпорації. Глобальне навчання є основним кроком на шляху до транснаціональної стратегії, метою використання якої є зменшення витрат з одночасною адаптацією до місцевих ринків.
Дотримуватися транснаціональної стратегії найважче. Це пов'язано із суперечностями, що обумовлені самою внутрішньою природою транснаціональної стратегії. З одного боку, міжнародна корпорація, яка вирішила її дотримуватися, має максимально пристосувати свій продукт до вимог всіх національних ринків, на яких вона діє, диференціація продукту, в свою чергу, вимагає збільшення витрат, які необхідно зменшити. Незважаючи на очевидний парадокс, деякі компанії змогли знайти спосіб дотримання транснаціональної стратегії. Загалом один із таких способів потужності у кількох країнах і випускає продукцію, що якнайкраще задовольняє вимоги місцевих ринків. Але через те що обсяги випуску в кожній країні порівняно невеликі, економія за рахунок масштабу та ефекту кривої досвіду не досягаються, - витрати якщо не зростають, то залишаються на постійно високому рівні. Щоб змагатися з низьковитратними конкурентами, які дотримуються глобальної стратегії, необхідно також зменшувати затрати. Мета може бути" досягнута, якщо випускати стандартні складові компоненти продукції на кількох великих заводах, розташованих у зручних місцях з погляду вартості ресурсів та транспортних затрат, а безпосередньо збирання та доповнення диференційованими складовими частинами робити на кожному з ринків збуту. Це дозволяє одночасно зменшити затрати та запропонувати адаптовану продукцію.
Таким чином, використання транснаціональної стратегії дозволяє зменшити витрати за допомогою кривої досвіду та економії за рахунок масштабів та місця розташування і в той же час пристосувати свою продукцію до місцевих потреб й отримати вигоди від глобального навчання. Основний недолік транснаціональної стратегії полягає у складності її реалізації.
Всі чотири перелічені корпоративні стратегії глобальної діяльності мають право на існування за певних умов, в яких діє міжнародна корпорація: галузі діяльності, виду та характеристик продукції, конкурентного середовища, кон'юнктури на світових ринках, політики урядів та ін. Одна й та сама міжнародна корпорація на певних етапах свого існування може використовувати ту чи іншу стратегію, в залежності від того, якої мети прагне досягти керівництво, та від того, які тенденції спостерігаються на ринку.
Наступною класифікацією є розподілення на стратегій на стратегічні конфігурації або архетипи:
1. конфігурація низьких витрат
2. конфігурація створення локальної цінності
3. конфігурація глобального стандарту досконалості
4. конфігурація персоніфікованого сервісу
5. конфігурація експертного знання
ТНК може вибрати конфігурацію низьких витрат, якщо її цільовими сегментами будуть покупці, головну цінність для яких являють невисокі витрати на придбання даної продукції. у цьому випадку основна увага буде приділена менеджменту операційної діяльності (Wal-Mart, Dell Computer, Amazon.com, The Home Depot).
Замість того, щоб конкурувати за цінами ТНК може вирішити адаптувати продукти та послуги до потрібностей та уподобань клієнтів у відповідних регіонах (конфігурація створення локальної цінності). Уподобання, законодавство, технічні стандарти могуть призвести до розробці суттєво різних версій того ж самого товару. Nestle займається спеціалізованим випуском спецій та солодощів, тобто орієнтується на смаки та уподобання місцевих жителів. Міжнародні консалтингові фірми, такі як PrisewaterhouseCoopers запрошують до співробітництва спеціалістів, які вивчали національні стандарти бухгалтерської звітності та добре знайомі з їх національними особливостями. Деякі фірми віддають перевагу виходити на ринок з товарами та послугами, що мають унікальні характеристики. Ці характеристики, з одного боку цінуються клієнтами, які готові платити преміальні надбавки, з іншого боку – дуже складні для копіювання конкурентами. Для компаній, що обрали конфігурація глобального стандарту досконалості, висока якість у дизайні товару, технології та атрибути марки є суттю їх пропозиції. У цьому сегменті цінність створюються за рахунок продуктів, які пропонують найбільш передові технології (програмне забезпечення, робототехніка) або сильні атрибути марки (споживчі товари, кредитні картки). Наприклад, Intel, Boing, American Express, Estee Lauder, General Electric. Конфігурація підрозділів, пов’язаних з ринком будується за категоріями продуктів (для суттєвої економії в НДОКР).
Конфігурація персоніфікованого сервісу використовується у випадку, коли компанія вирішила конкурувати, пропонуючи важливим клієнтам довгострокові відношення щодо обслуговування. Продаж товарів та послуг не є одноразовим, а скоріш за все невід’ємною частиною довгострокового процесу співробітництва з клієнтом, націленого на генерування ідей щоб задовольнити потреби клієнту. Цей підхід використовується компаніями, які працюють у сфері інформаційних технологій (SAP, IBM). Відомі швейцарські банки дотримуються цієї стратегії.
Конфігурація експертного знання зовнішньо схожа з низькими витратами. Однак замість організації ресурсів за робочими процесами або функціями підрозділи сформовані за галузями знань. У цьому випадку вони представляють не ринки товарів, а ринки знань. Наприклад, Гарвардська школа бізнесу. Для неї у якості основного клієнта виступають не студенти, а академічне товариство, яке представлене у вигляді викладачів інших університетів. Гарвардська школа покладається на викладачів у університетах по всьому світу пропонують своїм студентам купувати навчаючу літературу, випускникам – брати участь у програмах підвищення кваліфікації, які проводить школа. За схожою схемою діють науково-дослідні інститути, різні конструкторські бюро тощо.
Більшість ТНК використовують лише декілька типів стратегій. Однак, при цьому дуже багато уваги приділяють визначенню меж повноважень менеджерів ключових повноважень, особливо між ринковими та операційними ланками.
ТЕМА 4. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ У МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЯХ
4.1 Теоретичні аспекти прийняття управлінських рішень в міжнародному менеджменті
4.2 Види управлінських рішень і їх характеристика
4.3 Методи прийняття управлінських рішень у міжнародному менеджменті
Теоретичні аспекти прийняття управлінських рішень
Методи прийняття управлінських рішень
ТЕМА 5. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ
5.1. Організаційні структури управління міжнародних корпорацій і їх характеристика.
5.2. Організаційні форми виходу підприємства на зовнішній ринок.
5.3. Основні організаційні форми міжнародної співпраці підприємств
ТЕМА 6. УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ В МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЯХ
6.1. Особливості управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях.
6.2. Теоретичні аспекти мотивації у міжнародному менеджменті.
6.3. Мотиваційна діяльність міжнародних корпорацій.
Особливості управління людськими ресурсами
ТЕМА 7. КЕРІВНИЦТВО І КОМУНІКАЦІЇ
В МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЯХ
7.1. Особливості керівництва та основні моделі лідерства в міжнародних корпораціях
7.2. Теоретичні основи керівництва
7.3. Особливості міжнародних ділових комунікацій.
ТЕМА 8. КОНТРОЛЬ І ЗВІТНІСТЬ У МІЖНАРОДНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ
8.1. Контроль як функція міжнародного менеджменту.
8.2. Види і форми контролю міжнародних корпорацій.
8.3. Звітність у розвитку міжнародних корпорацій: сутність, форми
Системи обліку країн світу.
ТЕМА 12. ІНВЕСТИЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ
12.1. Теоретичні основи інвестиційних операцій міжнародних корпорацій.
12.2. Сутність і функції міжнародного ринку інвестицій.
12.3. Особливості функціонування міжнародних інвестиційних компаній.
Критерії доцільності інвестування
Кожен інвестор при прийнятті рішення про те, чи хоче він мати даний вид цінних паперів у своєму портфелі, повинен мати певні критерії для порівняння. Кожен актив має свою поточну ринкову ціну (це єдине, що відомо напевно), передбачуваний потік майбутніх платежів (дивідендів, купонних платежів), що має свою індивідуальну тривалість (наприклад, у облігації це термін погашення; у звичайній акції цей період, як правило, нормативно не визначений; у ф'ючерса - це термін виконання контракту і т. д.), невідому майбутню ціну продажу на кожен момент часу в майбутньому.
Найпростіший вид прибутковості - це дохідність активу за період обертання. Припустимо, що початкова ціна активу - Р0. Виплати за період (дивіденди, процентні платежі) склали D1 ціна активу наприкінці періоду склала Р1. Тоді прибутковість за період обертання визначається формулою
(12.1.)
Країнний Ризик
Цей ризик виникає при зберіганні активів в іншій країні і пов'язаний з політичними, правовими, економічними змінами і з проблемами контролю, а також культурно-мовними особливостями та географічним місцезнаходженням. Ризик відносно малий в США та Англії, але дуже високий у таких країнах, як Югославія і Албанія з їх національно-етнічними проблемами. Інвестори, які концентрують свої кошти тільки на одному ринку, посилюють свою залежність від впливу країнового ризику.
Ризик ринку цінних паперів
Багато іноземних ринки не так розвинені та ефективні, не так добре регулюються і, звичайно, не користуються таким захистом регулюючих органів, як ринки США, Англії і Японії. Багато цінних паперів в країнах, що розвиваються менш ліквідні і більш ризиковані, ніж цінні папери розвинених країн. На багатьох ринках існують серйозні інфраструктурні ризики, які пояснюються недостатнім розвитком інформаційно-технічної бази та непрозорістю ринку, а також низьким рівнем послуг і конкуренції з боку компаній, що здійснюють інфраструктурну діяльність.
Країнний ризик і ризик ринку цінних паперів часто взаємопов'язані, особливо на ринках, що розвиваються та виникають. Щоб отримати переваги від міжнародної диверсифікації, необхідно інвестувати принаймні в десяток країн, що і робить типовий іноземний інвестиційний фонд. Але цей же підхід не зменшує валютного ризику.
Особливості функціонування міжнародних
Основні економічні переваги колективні інвестиції
Важко переоцінити позитивну роль колективних інвестицій у процесі стабілізації фінансової системи як окремих країн і регіонів, так і світової економіки в цілому. Найбільш поширеною і перспективною формою колективної інвестування в усьому світі стали інвестиційні фонди.
До головних економічних переваг інвестиційних фондів відносяться:
Ø ефективність і інформаційна прозорість;
Ø диверсифікація;
Ø професійне управління;
Ø ліквідність;
Ø зручність;
Ø податкові пільги;
Ø регулювання.
Ефективність та інформаційна прозорість
Зрозуміло, що більш високі доходи фондового ринку супроводжуються невизначеністю та високою мінливістю цього ринку. Тому дуже важливо відзначити, що акції інвестиційних фондів треба розглядати як довгострокові інвестиції. Інвестори фондів мають довгострокові цілі, їх не засмучують флуктуації ринку, і вони не впадають в паніку і не ліквідують свої пакети в разі спаду активності на фінансових ринках.
Диверсифікація
Інвестори мають можливість знизити ризик, володіючи різними акціями в різних країнах і галузях економіки. Саме тому втричі приваблива якість інвестиційного фонду - можливість для інвестора виходу на нові інвестиційні ринки. Завдяки інвестиційним фондам інвестори (вкладники) отримали можливість створити диверсифікований інвестиційний портфель, що допомагає знизити ризик, що не компенсується і збільшити ризик, що компенсується. Така зміна в структурі ризику дає можливість отримати більше компенсації за ризик.
Професійне управління
Керуючі присвячують свій час і гроші дослідженням, аналізуючи, які акції та облігації купувати і продавати, і ведуть активну торгівлю з метою приросту вартості капіталу і збільшення загального доходу. Діяльність керуючих фондів має великий вплив на ринкову активність, сприяючи стабілізації ринку.
Ліквідність
При виході із колективної схеми інвестори можуть отримати назад свої гроші зазвичай протягом декількох днів. Відкритий інвестиційний фонд зобов'язаний повертати і основну суму, і дохід в будь-який час на вимогу вкладників. Акції, випущені закритими інвестиційними фондами, обертаються на ринку як акції звичайних корпорацій, тобто вільно продаються і купуються всіма бажаючими без будь-яких умов.
Зручність
Акцію або пай легко продати або купити через брокера або безпосередньо в керівній компанії. Учасник фонду має постійне право на частку в доході фонду незалежно від терміну, протягом якого він є власником акцій або паїв фонду. Дохід може принести навіть покупка акцій або паїв фонду на один день.
Податкові пільги
Уряди багатьох країн розглядають взаємні фонди як найважливіший фактор мобілізації інвестиційних ресурсів і створюють сприятливі податкові режими, що сприяють інвестиціям у ці фонди. У багатьох країнах інвестиційні фонди звільнені від оподаткування. І навіть якщо податкових пільг немає, інвестиційні фонди залишаються податково-привабливими в порівнянні з прямими інвестиціями в акції або облігації.
У багатьох країнах придбали популярність схеми податкових кредитів і податкових відстрочок, тобто працівник може частину своїх доходів вкласти в інвестиційний фонд і ця частина до виходу на пенсію звільняється від оподаткування.
Регулювання
У багатьох країнах введені жорсткі схеми контролю та регулювання цього бізнесу. Інвестиційні фонди підкоряються строгим законам і правилам, що дозволяє запобігти скандалам і шахрайству.
ТЕМА 13. ЕТИКА І СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ
13.1. Сутність та види етики в міжнародних корпораціях.
13.2. Основні етичні концепції в міжнародному менеджменті. Міжнародні принципи ділової етики.
13.3. Соціальна відповідальність міжнародних корпорацій.
ТЕМА 14. СТАНОВЛЕННЯ ГЛОБАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
14.1. Сутність, причини, етапи та фактори процесу глобалізації.
14.2. Сучасні концепції глобального менеджменту.
14.3. Становлення глобальних підприємств.
ЛІТЕРАТУРА
Юнусов Л.А. Глобализация мировой экономики: понятие и основные этапы // Проблемы современной экономики, — 2008. — №4(28) [Электрон. ресурс]. — Режим доступа: http://www.m-economy.ru/art.php3?artid=24764
44. Michael E. Porter. Strategy and the Internet // Harvard Business Review [electr. Souse]. - http://hbswk.hbs.edu/item/2165.html
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
АНТОНЕНКО О.І.
МІЖНАРОДНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей
Та форм навчання
Відповідальний за випуск: Богатіщев О.М.
Технічний редактор: Нечепуренко О.О.
Коректор: Головаш Л.М.
Комп’ютерна верстка: Бугаєнко С.А.
Формат 21x29,7/2. Гарнітура Times New Roman
Умовн. друк. арк. 11,4 Обл.-вид.арк. 9,2
Друк цифровий.
Оригінал-макет підготовлено
в секторі видавничого виробництва
Видавництва Університету банківської справи НБУ (м. Київ)
Надруковано в секторі видавничого виробництва
Видавництва Університету банківської справи НБУ (м. Київ)
61174, м. Харків, пр. Перемоги, 55
Тел.(057) 337-98-83
– Конец работы –
Используемые теги: Міжнародний, Менеджмент, Конспект, лекцій, студентів0.082
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Міжнародний менеджмент: Конспект лекцій для студентів
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов