Важливо звернути увагу на міжнародні зустрічні угоди, міжнародний лізинг, факторингові та форфетингові операції.
Види лізингових платежів включають:
1) амортизацію фінансованого активу;
2) витрати лізингодавця -
· пов'язані із залученням капіталу, тобто відсоткові платежі з кредиту;
· пов'язані з укладанням й управлінням лізинговим контрактом, тобто операційні;
3) прибуток лізингодавця.
За цієї операції експортер відразу ж отримує готівкою від 70 до 90 % від номінальної вартості рахунків-фактур. Інші 10-30 % після вирахування відсотків за кредит і комісії за послуги зараховуються на блокований рахунок експортера. Таким чином фактор-фірма страхується від ризику неплатежу імпортера. Якщо імпортер оплачує свої зобов'язання у строк, то факторингова компанія розблоковує рахунок і повертає залишок клієнту-експортеру.
Існує два види факторингу: прихований і відкритий. За відкритого факторингу, купуючи вимоги, фактор-фірма застосовує відкриту концесію, тобто повідомляє покупця (імпортера) про уступку вимог експортером. У разі використання прихованого факторингу покупець не інформується про продаж зобов'язань фактор-фірми. Також жодному з контрагентів експортера не повідомляється про кредитування його продажу факторною компанією. Вартість факторингу включає:
· відсотки за користування кредитом (вище ринкової ставки по кредитах відповідного терміну на 2—3 % пункти);
· плату за обслуговування (бухгалтерія, інкасування боргу та інші послуги): вилучається як відсотки від суми рахунка-фактури, як правило, у межах 0,5—3 % від суми переуступлених рахунків;
· при безоборотному факторингу спеціальну надбавку за ризик у розмірі 0,2—0,5 % від суми кредитування.
Форфетер бере на себе всі види ризиків.
Форфетирування надає низку істотних переваг експортеру:
· поліпшує позиції експортера за ліквідністю, оскільки фірма негайно отримує готівку;
· експортер звільняється від валютних, кредитних, відсоткових ризиків;
· зменшуються довгострокові вимоги в балансі фірми, що призводить до зростання її кредитоспроможності;
· зникає необхідність у контролі за погашенням кредиту і роботі з інкасації платежів;
· форфетинг не впливає на ліміти експортера по овердрафту або на інший кредит, наданий банком.
Недоліки форфетинга:
· висока вартість: ставка значно більша за звичайні ставки за кредитами, оскільки форфетер бере на себе всі ризики;
· складний пошук для експортера банку, що забажав би діяти як форфетер.
Співвідношення форфетинга і факторингу. Головні відмінності форфетинга від факторингу полягають у:
1) неможливості регресу відносно експортера, тобто експортер повністю звільняється від ризику неплатежу;
2) здійсненні форфетинга лише за сприяння банку і спеціального фінансового інституту (форфетера);
3) продажу лише однієї вимоги;
4) характері вимог — вони повинні мати середньо- і довгостроковий характер;
5) взятті на себе також політичних ризиків;
6) сплаті повної суми ціни вимоги (при факторингу звичайно заморожується 10%);
7) необхідності наявності банківських гарантій імпортеру.