Внутрішній аналіз — процес оцінки факторів, які піддаються управлінню та контролю з боку організації, тобто факторів, які є результатом діяльності чи бездіяльності її керівництва.
Довгострокові плани — це плани організації, розраховані на перспективу 3-5 років і які враховують зміни у її зовнішньому середовищі та вчасну реакцію на них.
Задачі організації — це заяви організації про те, як та з допомогою чого вона збирається виконувати свою місію.
Зовнішній аналіз — процес оцінки ввпливу зовнішніх факторів організації .
Конкурентні переваги — визначені й використовувані унікальні, особливі властивості організації, які надають їй переваги у бізнесі проти інших організацій.
Короткострокові плани — це плани організації, які складаються на період до 1 року і які конкретизують і деталізують довгострокові плани.
Мета — це конкретний кінцевий стан окремого параметру організації, якого вона прагне досягти в певний момент у майбутньому.
Місія — це твердження про призначення, покликання даної організації, про причину її існування, в якому з'ясовується, що собою являє організація і якою вона прагне стати, а також розкриваються її особливості та відмінності проти інших аналогічних організацій.
Надання стратегії конкретної форми — це процес впровадження стратегії, перетворення стратегії у конкретні дії організації.
Оперативні плани — плани, в яких стратегія організації деталізується у розрахованих на короткий термін рішеннях щодо змісту, виконавців та способів виконання певних дій.
Операційні бюджети — це плани, в яких визначені обсяги ресурсів, необхідних підрозділам організації для виконання поставлених перед ними на певний період часу завдань.
Планування— це одна із загальних функцій управління, яка полягає у визначенні цілей діяльності організації та виборі способів (шляхів) їх досягнення.
Політика — загальне керівництво для дій та прийняття рішень, своєрідний «кодекс законів організації», який визначає напрям дій.
Правила — опис змісту дій, які вимагаються від виконавця. Сутність будь-якого правила полягає в тому, що воно вказує варто чи не варто виконувати певні дії.
Програми — плани, які охоплюють достатньо велику кількість дій, які не повторюються у майбутньому.
Проекти — плани, які за своєю сутністю схожі на програми, але відрізняються від них за своєю широтою та складністю. Звичайно проекти є складовою частиною більш широкої програми.
Розподіл ресурсів — спосіб розподілу обмежених ресурсів організації між окремими підрозділами. Пропорції розподілу ресурсів визначаються вибором сфери стратегії.
Сильні сторони — особливі, унікальні, оригінальні властивості, якості організації, які відрізняють її від конкурентів.
Синергія — це ефект цілісності, можливість отримання додаткового ефекту за рахунок інтеграції всіх можливостей організації. Синергічний ефект виникає як результат інтегрованої реалізації всіх елементів стратегії.
Слабкі сторони — риси, яких не вистачає організації у порівнянні з успішними конкурентами.
Стратегічні плани — плани, які визначають головні цілі організації, стратегію придбання та використання ресурсів для досягнення цих цілей.
Стратегія — розрахований на перспективу спосіб дій та порядок розподілу пріоритетів та ресурсів організації для досягнення її цілей.
Стратегія диференціації спрямована на надання товарам або послугам властивостей, привабливіших для споживачів порівняно з продукцією конкурентів.
Стратегія контролю за витратами ґрунтується на зменшенні власних витрат на виробництво продукції порівняно з витратами конкурентів.
Стратегія фокусування — зосередження виробництва продукції
або надання послуг для окремих сегментів ринку.
Сфера стратегії — засоби адаптації організації до свого зовнішнього середовища.
Управління за цілями (МВО-процес) — це метод планування й контролю, який передбачає визначення і встановлення менеджерами у взаємодії із підлеглими цілей діяльності кожного виконавця на певний період часу, забезпечення взаємоузгодженості таких цілей, контроль та
оцінку досягнення виконавцями поставлених перед ними цілей.
SWOT-аналіз — це метод дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища організації, який дозволяє встановити лінії зв'язків між сильними та слабкими сторонами організації, з одного боку, та зовнішніми загрозами та сприятливими можливостями — з другого.