Академічне письмо охоплює широкий діапазон текстів науково-дослідного i довідково-інформативного характеру – від тез, анотацій, рефератів і рецензій до статей, дипломних робіт, дисертацій і монографій.
До важливих умов, які необхідно враховувати в академічному письмі, належать: стиль, мета, аудиторія, організація тексту, зв’язок частин тексту i презентація.
Стиль науково-технічної літератури можна розбити на такі пiдстилi:
– власне науковий (монографії, наукові статті, дисертації);
– технічний (проектна, технологічна, конструкторська документація, опис винаходів);
– економічний (планова, статистична та інша економічна документація);
– діловий (організаційно-розпорядницька документація, службова кореспонденція);
– навчально-науковий (підручники, довідники);
– науково-довідковий/інформаційний (реферати, анотації, рекламні i торговельні матеріали, інструкції);
– науково-популярний (газетні i журнальні нариси, науково-популярні книги).
За ступенем офіційності можна виділити також офіційний, нейтральний і розмовний стилі мови. Вибір стилю тісно пов’язаний з метою роботи (наприклад, навчальна, довідкова, інформаційна, дослідницька i т.п.) та аудиторією. Автор повинен чітко уявляти очікування потенційних читачів, враховувати їх досвід і знання. Стратегія викладення буде різною залежно вiд рівня підготовленості та аудиторії.
Інформація, що подається в академічному тексті, має певну структуру. У науковому викладі використовуються кілька основних моделей логічної організації структури тексту. Одна з найбільш уживаних моделей – від загального до часткового, що будується за таким планом:
– твердження загального характеру, що включають визначення того або іншого явища/процесу/терміна i т.п.;
– деталізація загального твердження;
– наведення конкретних прикладів;
– узагальнення викладеного матеріалу.
За цим зразком звичайно пишуть вступ до курсової або дипломної роботи, а також текст презентації інформаційного характеру.
Інша розповсюджена модель організації тексту – проблема i варіанти її вирішення – будується за таким планом:
– опис ситуації;
– формулювання проблеми;
– опис можливих варіантів вирішення даної проблеми;
– оцінка/аналіз ефективності рішення.
Друга модель є характерною для більшості наукових праць (статей, монографій, дисертацій).
Авторові необхідно вміти гнучко використати логiчнi конектори для зв’язку частин тексту i плавного переходу від одних тверджень до інших, а також правильно оформляти i редагувати текст роботи.