Кроки нашої держави до країн з розвиненими ринковими відносинами, або до країн, в яких рівень життя вищий, ніж в Україні, останнім часом активізувалися. За минулий рік 16-відсотковий приріст промислової продукції дає певну надію на те, що кількість заможних людей у нашій країні дедалі зростатиме. Проте середній заробіток за рік складає лише третину суми, необхідної для задоволення життєвих потреб людини в наших географічних широтах за даними ООН.
Один із можливих шляхів поліпшення добробуту людей є не лише залучення зарубіжних інвесторів і збільшення робочих місць за рахунок дешевої робочої сили, а й підвищення професійної компетентності молодих спеціалістів, накопичення національного інтелектуального потенціалу. Чим сприятливіші умови для студентського середовища в галузі науково-дослідної та дослідно-конструкторської діяльності, тим вища якість підготовки майбутніх спеціалістів.
Залучення молоді до технічної творчості на сьогодні – це своєрідне самоствердження молодих науковців, тому що дослідження проводяться практично без державного фінансування як у навчальних, так і наукових закладах. Завдяки різним олімпіадам серед студентської молоді відбувається накопичення інтелектуального потенціалу у сфері природничо-математичних наук. Однак за всієї необхідності – цього недостатньо, щоб перейти на високі наукомісткі технології провідних галузей господарювання.
Для того, щоб змінити ставлення молоді до технічної творчості, необхідно створити умови зацікавленості її та суспільства в технічних розробках. Передусім вирішити принаймні три аспекти проблеми. Перше, як зацікавити матеріально студентську молодь у технічній творчості? Друге, за які кошти реалізовувати свої власні розробки? А саме – виготовити дослідні установки, провести виробничі випробування, налагодити хоча б невелике серійне виробництво пристроїв, обладнання, розроблених молодими спеціалістами. Інакше ці розробки можуть залишитися під “студентською лавкою”. І третє – який пріоритет на роботі буде у молодих спеціалістів, які мають інтелектуальну власність у вигляді патентів на винаходи, свідоцтв на знаки для товарів і послуг, “ноу-хау” тощо.
Перші кроки з вирішення названої проблеми зроблено. У Вінницькому державному аграрному університеті (ВДАУ) створено фонд заохочення технічної творчості студентів і вони одержують винагороду, якщо в курсових чи дипломних проектах розробка захищена патентами України, або хоча б була зареєстрована заявка в Держпатенті.
Нижченаведене “Положення про фонди сприяння розвитку технічної творчості – фонди ІВаСиКів” (інтелектуальної власності студентських колективів) схвалене загальними зборами Української Федерації вчених та Президією Української академії аграрних наук.
Крім ВДАУ, фонди ІВаСиКів створюються при Вінницькій і Черкаській облдержадміністраціях, у Запорізькому державному технічному університеті, Національному технічному університеті України “КПІ”, Кам’янець-Подільській державній агротехнічній академії й інших навчальних закладах.
На жаль, такі дисципліни як основи наукознавства, історія науки й техніки є справою аматорською, тримаються лише на добрій волі, ентузіазмі окремих викладачів. Вони самовіддано прагнуть ввести ці знання до навчальних і методичних посібників. Це повною мірою стосується і дисциплін “Основи інтелектуальної власності”, “Конкурентоспроможність технологій і машин із врахуванням екологічної післядії”. Необхідно активніше розробляти й використовувати в навчальному процесі не лише закладів вищої освіти, а й коледжів, шкіл нові предмети та дисципліни, які сприяють підвищенню професійного рівня випускників, накопиченню інтелектуального потенціалу.
Вирішення другого аспекту названої проблеми пов’язане з пошуками коштів на реалізацію розробок. На тлі того, що державне фінансування наукових розробок за останнє десятиріччя значно зменшилося, не варто очікувати його зростання для підтримки технічної творчості молоді. Такі кошти можна знайти на регіональному рівні. Наприклад, передбачити окремим пунктом у бюджетах обласних, міських, районних, селищних рад.