Процес поновлення структури біологічного об’єкта після його руйнування має назву регенерації.Відповідно до рівня організації живого визначають субклітинну, клітинну, тканинну, органну регенерації. Загальна гістологія вивчає регенерацію на тканинному рівні.
Існує також фізіологічна регенерація, що відбувається унаслідок ушкодження та у здоровому організмі здійснюється постійно. При травмах та інших патологічних станах, які супроводжуються масовою загибеллю клітин, відновлення тканин здійснюється за рахунок репаративної регенерації. Якщо в процесі репаративної регенерації втрачена частина заміщається рівноцінною, спеціалізованої тканиною, говорять про повну регенерації; якщо на місці дефекту розростається неспеціалізована сполучна тканина, – про неповну регенерацію (загоєння через рубцювання).
У різних тканинах можливості регенерації різні і пов’язані вони з наявністю стовбурових клітин і клітин-попередників. У дорослої людини є тканини з обмеженими регенеративними можливостями, однак дослідженнями останніх років установлено, що навіть нейрони, які ще донедавна вважали нездатними до регенерації в дорослому організмі, у певних ділянках нервової системи зберігають регенераторні можливості.
Вік, особливості обміну речовин, стан нервової та ендокринної систем, харчування, інтенсивність кровообігу в пошкодженої тканини, супутні захворювання можуть послабити, посилити або якісно змінити процес регенерації.