Орган – це частина тіла організму з притаманній йому певною формою, будовою та функцією. Кожний орган складається з однакових груп тканин, які мають характерний клітинний склад. Зазвичай орган складається з декількох видів тканин, з яких, як правило, одна або дві домінують. Так, в шлунку є різні види сполучної тканини, м’язова і нервова тканини, проте переважають м’язова і епітеліальна, що визначають специфіку будови і функцій цього органу.
Органи, які об’єднані функціонально, складають систему органів. У організмі людини виділяють наступні системи органів: серцево-судинну, травну, ендокринну, покривну, лімфатичну, імунну, нервову, репродуктивну, дихальну, скелетну, сечову системи та систему м’язів. Деякі органи виконують декілька функцій і відносяться до різних систем: так, загруднинна залоза (тимус) є функціональною ланкою як імунної, так і ендокринної системи, підшлункова залоза – ендокринної та травної, чоловіча уретра – сечової та репродуктивної, тощо.
Системи органів формують цілісний організм людини. Сталість внутрішнього середовища (гомеостаз) підтримується за допомогою нейрогуморальної регуляції обмінних процесів в організмі, що забезпечується спільним функціонуванням нервової, ендокринної та серцево-судинної систем.