На ринках похідних інструментів важливе місце займають ф’ючерсні контракти. Ці контракти є договором, за яким дві сторони зобов'язуються (домовляються) провести у визначений час у майбутньому операцію. При цьому одна сторона зобов'язується купити, а інша продати зазначений у контракті актив. При укладанні контракту жодна зі сторін нічого не платить іншій, а гарантом виконання контракту виступає біржа. Також при укладанні ф'ючерсного контракту сторони нічого не продають і не купують одна в одної за даним контрактом, сторони тільки домовляються здійснити операцію з певним активом у майбутньому.
Ф'ючерсний контракт- стандартний документ, що свідчить про зобов'язання однієї сторони продати й іншої сторони купити відповідну кількість базового активу в певний строк у майбутньому з фіксацією ф'ючерсної ціни базового активу сторонами під час укладання контракту на біржі.
Ф'ючерсні контракти укладаються тільки на біржі,умови їх укладання є стандартними на кожній біржі й обмовляються біржею для кожного виду активу. Ці контракти вимагають відстроченої поставки якого-небудь із базових активів або кінцевого розрахунку готівкою за чітко обговореними правилами. Існування активного вторинного ринку з ф'ючерсних контрактів сприяє їх високій ліквідності. Понад те, біржі організовують спеціальні групи дилерів, які активно торгують відповідними контрактами й сприяють розширенню вторинного ринку, забезпечують можливість інвесторам у будь-який момент купити або продати контракт, здійснити офсетну операцію. Ф'ючерсні контракти стандартизовані за всіма параметрами, крім ціни. Ціна узгоджується в процесі відкритої торгівлі в біржовому залі. Виконання ф'ючерсного контракту звичайно гарантується біржею (розрахунковою палатою біржі).
Будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання винятково за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених законодавством, але це відбувається вкрай рідко. Покупець чи власник ф'ючерсного контракту має право його продати протягом строку його дії іншим особам без узгодження умов такого продажу з продавцем (надписувачем) контракту.
Ринки ф'ючерсних контрактів мають такі основні переваги порівняно з відповідними ринками первинних цінних паперів:
· вартість операцій значно нижча;
· ф'ючерсні контракти найчастіше більш ліквідні, ніж ті самі цінні папери;
· операції на ринках ф'ючерсів можуть бути виконані швидше, ніж на відповідному готівковому ринку;
· шляхом продажу ф'ючерсного контракту інвестор може зайняти коротку позицію, яку він може й не зайняти на готівковому ринку;
· ф'ючерси широко використовуються для хеджування цінових ризиків і зокрема товарних цінових ризиків, процентних ризиків і валютних ризиків;
· система маржі дозволяє спекулянтам та інвесторам досягати більш високого рівня левереджу (співвідношення позикових і власних коштів);
· контракти є знеособленими, після укладання контракту другою стороною для кожного учасника угоди виступає розрахункова палата біржі.
Основними недоліками ф'ючерсних контрактів є неможливість поставки активів або товарів в іншій кількості або в іншому місці, ніж передбачено контрактом на даний актив. Також на біржі може бути відсутнім ф'ючерсний контракт на необхідний у цей момент актив. Проте ф'ючерси одержали найширше розповсюдження в багатьох країнах світу, але найчастіше метою цих угод є не поставка (приймання) даного активу, а хеджування позицій учасників угоди або спекуляція, гра на різниці цін. У світовій практиці не більше 5% укладених контрактів закінчуються реальною поставкою активів, а інші угоди закриваються (ліквідуються) за допомогою офсетних (протилежних) угод.
Протилежна, або офсетна угода - це угода, протилежна раніше укладеній угоді за таким же контрактом з тим самим строком виконання. Це закриття раніше відкритої позиції. Наприклад, якщо надписувач викуповує раніше проданий ним або іншому торговцеві аналогічний контракт, то це називається виконанням ним офсетної угоди, і раніше відкрита ним коротка позиція закривається.
Предметом ф'ючерсних контрактів звичайно можуть бути різні державні цінні папери, валюти, різні реальні товари (матеріальні активи), індекси фондових бірж, але не іменні акції. Українським законодавством також заборонено використовувати як базовий актив іменні акції. Тому ф'ючерсні контракти можуть бути фінансовими, в основі яких лежать різні фінансові інструменти, і товарними, базисними активами яких є різні реальні товари. Головне, що за своєю формою всі ці контракти є стандартними, і кожна біржа відповідно до діючих правил установлює, на які базисні активи ведеться торгівля.
Усі ф'ючерсні контракти здійснюються через розрахункову палату біржі, що реєструє кожний контракт, проводить кліринг, і їх виконання гарантується цією палатою. Тому при укладанні контракту немає потреби перевіряти фінансовий стан контрагента, його платоспроможність, незалежно від усіх обставин виконання контракту гарантоване біржею в особі її розрахункової палати.
Особа, що з дозволу біржі надписує та продає контракт, бере на себе зобов'язання поставити в певний строк, зазначений у контракті, актив і одержати за нього певну суму. Ця особа займає коротку позицію.
Особа, що купує цей контракт, бере на себе зобов'язання прийняти даний актив і заплатити за нього в зазначений строк певну суму, займає довгу позицію.
З моменту укладання й реєстрації контракту другою стороною контракту для цих осіб стає розрахункова палата біржі, що для продавця виступає покупцем контракту, а для покупця - продавцем. Усі подальші розрахунки виконуються не між учасниками угод, а між ними й розрахунковою палатою. Якщо це контракти, за якими не передбачена фактична поставка активу, то обидві сторони беруть на себе зобов'язання провести необхідні грошові розрахунки з біржею при закритті позиції. Якщо учасник контракту все-таки виявить бажання здійснити або прийняти поставку за не ліквідованим до дня поставки контракту, за яким передбачена така можливість, то він повинен інформувати про це палату. У цьому випадку палата вибирає особу із протилежною позицією, що також не була закрита, і повідомляє їй про необхідність поставити або прийняти необхідний актив.
Як було відзначено раніше, ф'ючерсні контракти укладаються головним чином з метою хеджування або гри на курсовій різниці. При цьому укладання контрактів в основному не вимагає витрат (див. для порівняння премію по опціонних контрактах). Однак при відкритті позиції обидва контрагента (з довгою й короткою позиціями) зобов'язані внести на рахунок розрахункової палати деяку суму як заставу або гарантійний внесок. Ця застава зветься початковою або операційною маржею, а рахунок - маржовим рахунком.
Мінімальний розмір маржі по кожному активу встановлюється розрахунковою палатою (наприклад, 10% від суми контракту), і тим самим усувається ймовірність кредитного ризику. Залежно від спеціалізації учасників торгів може встановлюватися для них різний рівень маржі. Наприклад, у США для хеджерів маржа може встановлюватися в межах від 2% до 4% . Брокер, що працює з клієнтом, може зажадати від нього внести маржу підвищеного розміру. Розрахункова палата встановлює також нижній рівень маржі, що означає, що на рахунку клієнта завжди має бути мінімальний не знижуваний залишок. Маржа на ф'ючерсному ринку — це контрактна гарантія, й не обов'язково вона вноситься готівкою. Часто великі гравці вносять маржу у вигляді цінних паперів, і в цьому випадку ці папери продовжують приносити їм певний процентний доход. Тому деякі фахівці розглядають ф'ючерсні ринки як ринки, на яких позиція може бути відкрита без інвестування коштів, а операції при цьому є безбалансовими.
Варто враховувати, що більший розмір маржі потрібний за контрактами з більшою дисперсією ціни, оскільки за ними ймовірний підвищений ризик і можливі втрати розрахункової палати, що гарантує виконання угод за відмови однієї зі сторін.
Кожний ф'ючерсний контракт повинен мати певний місяць, що є місяцем поставки активу за контрактом або місяцем остаточного розрахунку. На кожній біржі всі контракти на той самий базовий актив з певним місяцем поставки повністю ідентичні й становлять ф'ючерсну серію.