5. Державна політика регулювання ПБ.
1. Платіжний баланс та його структура.
Економічні, політичні, військові, культурні та інші відносини між країнами породжують різноманітні грошові платежі та надходження.
ЗЕД кожної країни приводить до виникнення двох зустрічних потоків іноземної валюти: вхідного (наприклад, виручка від експорту продукції) та вихідного (наприклад, оплата імпорту). Інтегральним показником цих потоків можуть слугувати баланси міжнародних розрахунків як співвідношення грошових вимог і зобов'язань, надходжень і платежів однієї країни щодо інших.
Є кілька видів балансів міжнародних розрахунків: розрахунковий баланс, баланс міжнародної заборгованості і платіжний баланс.
Розрахунковий баланс характеризує співвідношення всіх заборгованостей певної країни з боку іноземних партнерів на певну дату і зобов'язань щодо них цієї країни незалежно від строків надходження платежів.
Баланс міжнародної заборгованості (його ще називають балансом міжнародних інвестицій) не враховує поточної заборгованості (наприклад, заборгованості України за одержану в поточному році російську нафту), а показує лише співвідношення між закордонними активами і золотовалютними резервами країни, з одного боку, і зобов'язаннями перед іноземними вкладниками, з другого.
Платіжний баланс є найбільш поширеним балансом міжнародних розрахунків, який показує співвідношення платежів за кордон і надходжень з-за кордону за певний період часу (рік, квартал, місяць).
За формою складання платіжний баланс визначається як статистичний звіт за певний період часу, в якому відображено всі економічні операції між резидентами певної країни і резидентами інших країн (нерезидентами).
При побудові платіжного балансу враховується той факт, що всі зовнішньоекономічні операції можна поділити на кредитні (які приносять іноземну валюту) і дебетні (пов'язані з її витратами). Тому в балансі перші йдуть зі знаком "+", і другі — зі знаком "-". Так, експорт товарів і запозичення, одержані країною, — це кредитні операції, а імпорт і кредитування інших країн — дебетні.
За економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період.
Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів і надходжень, які з дня на день постійно змінюються.
Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійснені за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв'язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.
З бухгалтерського погляду платіжний баланс завжди перебуває в рівновазі. Але за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо — якщо надходження перевищують платежі, або пасивне — коли платежі перевищують надходження.
Структура платіжного балансу
Платіжний баланс складається з таких розділів:
· торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням та ввезенням товарів;
· баланс послуг та некомерційних платежів (баланс "невидимих" операцій);
· баланс руху капіталів і кредитів.
1. Торговельний баланс— це співвідношення вартості експорту і імпорту. Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, є розбіжності між показниками торгівлі, платежів та надходжень, що фактично здійснені за відповідний період.
2. Баланс послуг та некомерційних платежів.Він включає платежі й надходження з транспортних перевезень, страхування, електронного, телекосмічного та інших видів зв'язку, міжнародного туризму, обміну науково-технічним і виробничим досвідом, експортних послуг, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачі інформації, культурних та наукових обмінів, різних комісійних зборів, реклами, організації виставок, ярмарок і т. ін.
За методикою МВФ прийнято також показувати особливою позицією у платіжному балансі так звані односторонні перекази:
• державні операції — субсидії іншим країнам за лінією економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;
• приватні перекази — перекази іноземних робітників, спеціалістів, родичів на батьківщину.
Платіжний баланс з поточних операцій включає торговельний баланс і "невидимі" операції. Поточними ці операції стали називати для того, щоб відокремити світову торгівлю товарами та послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів і кредитів.
3. Баланс руху капіталів і кредитів.Виражає співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів.
За економічним змістом ці операції діляться на дві категорії:
• міжнародний рух підприємницького капіталу;
• міжнародний рух позикового капіталу.
Підприємницький капітал включає прямі закордонні інвестиції (придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельні інвестиції (купівля цінних паперів закордонних компаній).
Міжнародний рух позичкового капіталу класифікується за ознаками терміновості. Розрізняють довго-, середньо- і короткострокові операції.
• Довго- і середньострокові операції включають державні і приватні запозичення та кредити, які надаються на термін понад один рік. Короткострокові операції включають міжнародні кредити терміном до одного року.
Помилки і пропуски.Незважаючи на постійне вдосконалення методики обробки статистичних показників платіжного балансу, похибки все ж залишаються досить значними. Саме тому виділяється спеціальна стаття "Помилки і пропуски", до якої включаються дані як статистичних похибок, так і неврахованих операцій.
Операції з ліквідними валютними активами.Заключна стаття платіжного балансу відображає операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи і в результаті чого відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів.
2. Класифікація статей ПБ та його показники.
Відповідно до Керівництва МВФ платіжний баланс складається з двох великих розділів: 1) балансу поточних операцій (current account balance) і 2) балансу руху капіталу та фінансових ресурсів (capital and financial account). Поточними є операції з товарами, послугами, доходами та поточні трансферти. Капітальні операції пов'язані з інвестиційною діяльністю і є операціями з активами та зобов'язаннями.
Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ
A. Поточні операції
Товари
Послуги
Доходи від інвестицій
Інші послуги і доходи
Приватні односторонні перекази
Офіційні односторонні перекази
Підсумок: А. Баланс поточних операцій
B. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал
Прямі інвестиції
Портфельні інвестиції
Інший довгостроковий капітал
Підсумок: А + В (відповідає концепції базисного балансу США)
C. Короткостроковий капітал
D. Помилки і пропуски
Підсумок: А + В + С + D (відповідає концепції ліквідності в США)
E. Компенсуючі статті
Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СПЗ.
F. Надзвичайне фінансування
G. Зобов'язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів.
Підсумок: A+B + C + D + E + F + G (відповідає концепції офіційних розрахунків у США).
Н. Підсумкова зміна резервів СПЗ
СПЗ
Резервна позиція в МВФ
Інші вимоги
Кредити МВФ
Резервна позиція в Міжнародному валютному фонді — особлива форма активів, яка означає право країни — члена МВФ автоматично одержувати від Фонду безумовні кредити в іноземній валюті в межах 25% квоти, а також суми, яку країна раніше надала в борг МВФ. Частка цього компонента в ліквідних резервах незначна і становить 6%.
Прийнята МВФ система класифікації статей платіжного балансу використовується країнами —членами Фонду як основа національних методів класифікації. Однак платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво відрізняється як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, враховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнам, і водночас надають можливість кожній країні вносити свої, властиві їй, корективи. Як правило, такі особливості пов'язані з методами виміру сальдо платіжного балансу та його покриття.
Україна, після вступу до МВФ, регулярно публікує свій платіжний баланс.
Платіжний баланс складається управлінням платіжного балансу Національного банку України на основі інформації, яку подають до НБУ Держкомстатистики, Держмитком, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі, Державна податкова адміністрація, банки та інші організації й установи.
Критерієм поділу показників платіжного балансу на основні та балансуючі є наслідки здійснюваних операцій щодо загального балансу платежів.
До основних, або "автономних", належать операції, що здійснюються економічними агентами під час виробничої/ комерційної діяльності без урахування їхніх наслідків для платіжного балансу в цілому. Всі інші операції є балансуючими, або "компенсаційними". Вони проводяться з метою впливу на стан зовнішніх платежів, що склався через здійснення автономних операцій.