Біологічно-активні добавки до їжі (БАД) – концентрати натуральних або ідентичних до натуральних біологічно-активних речовин (включаючи незамінні харчові речовини), призначених для безпосереднього прийому з їжею і/або введення до складу харчових продуктів з метою збагаченні раціону окремими харчовими і біологічно-активними речовинами та їх комплексами.
В основі класифікації біологічно-активних добавок до їжі лежить принцип їх поділу як джерел різних груп харчових і біологічно-активних речовин:
o Нутріцевтики – додаткові джерела харчових речовин;
o Парафармацевтики – джерела фізіологічно активних речовин;
o Пробіотіки – джерела живих непатогенних нетоксикогенних мікроорганізмів, їх структурних компонентів і метаболітів.
Біологічно-активні добавки призначені для використання як додаткове джерело харчових і біологічно-активних речовин, для оптимізації вуглеводного, жирового, білкового, вітамінного та інших видів обміну речовин при різних функціональних станах, для нормалізації і/або покращення функціонального стану органів і систем організму людини, а також як ентеросорбенти.
Основними представниками групи нутріцевтиків є вітаміни і вітаміноподібні речовини,мінеральні речовини, поліненасичені жирні кислоти.
Вітаміни – низькомолекулярні органічні сполуки різної хімічної природи, які виступають біорегуляторами процесів, що протікають в живому організмі. Організм людини не синтезуєвітаміни або синтезує їх в недостатній кількості.
На відміну від інших незамінних нутрієнтів вітаміни не є пластичним матеріалом або джерелом енергії, але беруть участь в обміні речовин як необхідні компоненти біокаталізу або регуляторів окремих біохімічних і фізіологічних процесів.
Деякими властивостями істинних вітамінів, можуть володіти інші сполуки, що об’єднуються в групу вітаміноподібних речовин: пангамова кислота (вітамін В15); оротова кислота (В13); карнітин (В11); п-амінобензойна кислота (В10); інозит (B8); холін (В4); поліненасичені жирні кислоти (F); S-метилметіонін (U).
Потреба людини у вітамінах залежить від внутрішніх (стан організму) і зовнішніх (вплив навколишнього середовища) чинників.
Норми споживання вітамінів встановлюються компетентними органами (в Україні – Міністерство охорони здоров’я, в країнах ЄС – Департаменти продовольства і харчування) у вигляді рекомендованих добових потреб, які визначають рівень споживання, необхідний для забезпечення потреб у вітамінах практично здорових людей з врахуванням статі, віку і особливостей фізичного стану. Споживання вітаміноподібних сполук офіційними нормативами не регламентується.
Мінеральні речовини (мінеральні елементи) – неорганічні складові частини їжі, що є незамінними харчовими речовинами.
До групи незамінних речовин відносять: кальцій, фосфор, калій, сірка, натрій, хлор, магній, залізо, цинк, йод, селен, мідь, марганець, фтор, молібден, ванадій, нікель, кремній, миш’як, кобальт.
Елементи, незамінність яких поки не встановлена, але є дані про їх участь в хімічних процесах: барій, олово, бром, стронцій, кадмій.
Елементи, участь яких в біохімічних процесах не встановлена: золото, срібло, алюміній, ртуть, вісмут, галій, свинець, бор, літій і ще 20 елементів.
У організмі людини мінеральні речовини виконують такі функції:
o підтримка кислотно-лужної рівноваги;
o регуляція біохімічних реакцій;
o формування і розвиток тканин організму;
o нормалізація водного обміну.
Поліненасичені жирні кислоти – кислоти із загальною кількістю атомів вуглецю від 12 до 24 і цис-конфігурацією, що мають загальну формулу
СН3–(СН2)х–(СН=СН–СН2)у–(СН2)z–СООН,
де х – 1, 4, 5, 7; у – 1-6;z – 0-7,
Поліненасичені жирні кислоти не синтезуються організмом, і їх відсутність в продуктах харчування викликає симптоми недостатності жирних кислот (лінолева, ліноленова).
Поліненасичені кислоти утворюють 2 сімейства:
ω-3-поліненасичені жирні кислоти (х=1): α-ліноленова кислота (С18:3); ейказапентаенова кислота (С20:5); докозагексаенова кислота (С22:6).
ω-6-поліненасичені жирні кислоти (х=4): лінолева кислота (С18:2); γ-ліноленова кислота (С18:3); арахідонова кислота (С20:4).
Лінолева і ліноленова кислоти – продукти біосинтезу в рослинних організмах, де відбувається їх утворення з олеїнової кислоти шляхом послідовного дегідрування. Організм людини їх не синтезує, тому ці кислоти відносяться до незамінних і можуть надходити в організм лише з рослинною їжею.
Найважливішим метаболітом лінолевої кислоти є арахідонова, яка може утворюватися в організмі з лінолевої за участю вітаміну В6. Біосинтез цієї кислоти безпосередньо пов’язаний з надходженням в організм лінолевої, у зв’язку з чим арахідонову кислоту відносять також до незамінних.
α-Ліноленова кислота – перший представник ω-3-ненасичених жирних кислот. Її цінними метаболітами є кислоти С20:5 і С22:6, які утворюються переважно в морських рибах і є основним джерелом надходження незамінних жирних кислот в організм людини.
Оптимальне співвідношення - ω-6 : ω-3 складає 5:1-10:1.
Нестача поліненасичених жирних кислот в раціоні живлення приводить до таких наслідків як: придушення росту і розвитку молодого організму; пригноблення репродуктивної функції; виникнення дерматитів; зменшення кількості коагулюючи речовин крові; коливання артеріального тиску.