Посівним матеріалом або посівною культурою називають чисту культуру мікроорганізму, яку одержують шляхом послідовного пересіву з пробірки в колбу, потім – в ємності і апарати більшого об’єму, аж до її передачі для одержання виробничої культури.
ПМповинен:
o зберігати здатність продукувати певний вид ферментів;
o забезпечувати оптимальну тривалість культивування та досягнення максимального нагромадження ферментів за певний період часу;
o містити необхідну кількість спор або клітин на одиницю маси;
o не бути засміченим сторонньою мікрофлорою.
Технологічний процес одержання ПМ залежить від виду продуцента і способу його культивування у виробництві і може вестися поверхневим або глибинним способом.
Поверхневий спосіб застосовують в основному для культивування пліснявих грибів, а ПМ одержують у вигляді:
o посівної культури, вирощеної на твердому ЖС;
o міцелярної маси продуцента, вирощеної на рідкому ЖС глибинним способом.
Для засіву виробничого ЖС при глибинному культивуванні ПМ готують глибинним способом.Вид ПМ залежить від природи продуцента: для грибів і актиноміцетів – це міцелярна вегетативна маса, а для бактерій – молода культура на стадії росту і на початковій стадії спороутворення.
Послідовність технологічних операцій одержання ПМ включає:
o приготування ЖС;
o стерилізацію ЖС і обладнання;
o охолодження середовища стерильним холодним повітрям або холодною водою через закриті поверхні теплообміну до температури росту культури мікроорганізму з дотриманням вимог стерильності;
o висів водної суспензії однорідного штаму продуцента в пробірки на скошені агаризовані середовища;
o поетапне вирощування мікроорганізму з метою одержання необхідної кількості чи досягнення певного віку ПМ;
o консервування ПМ висушуванням або зберігання його при низькій температурі.
Одержаний ПМ піддають ретельному мікробіологічному і біохімічному контролю на всіх стадіях виробництва, оскільки його якість і чистота визначають весь подальший процес одержання ФП.
Штам мікроорганізмів, що використовується як продуцент ферментів, крім високої активності повинен характеризуватися високою швидкістю росту, стійкістю до інфекцій, зміни pH і температури середовища. Найчастіше перевагу надають штамам бактерій, які відзначаються коротшою тривалістю розвитку і вищою продуктивністю порівняно з штамами грибів.
Способи та умови зберігання чистої культури:
o у пробірках на агаризованих ЖС з оптимальним для кожного продуцента складом (найкраще на середовищах, бідних на цукри) при температурі 3-4оС; термін зберігання невеликий;
o під шаром стерильного медичного вазелінового масла при (–)11-(–)14оС; термін зберігання – 10-16 місяців;
o плісняві культури грибів у замороженому стані (в 10%-у водному розчині гліцерину в запаяних ампулах) в середовищі рідкого азоту при (–)165-(–)196оС; термін зберігання – понад 5 років;
o у ліофілізованому стані: культуру мікроорганізму поміщують у захисне середовище (наприклад, цукро-желатинове) у стерильних ампулах, закритих стерильними ватними тампонами, швидко заморожують до (–)35-(–)78оС і піддають вакуумному ліофільному висушуванню при кімнатній температурі та залишковому тиску 1-10 Па протягом 25-30 год; термін зберігання культури до 5-6 років. Цей спосіб вважається найефективнішим;
o актиноміцети зберігають на стерилізованому зерні (термін зберігання від декількох місяців до 1-3 років), або на стерильному ґрунті.
Жоден спосіб зберігання культур мікроорганізмів не гарантує повного збереження стабільності та продуктивності штаму. Тому необхідно чітко дотримуватись правил зберігання вихідної культури, а також періодично виконувати розсів культури і перевірку її однорідності за морфологічними і фізіологічними ознаками. З колонії, яка має найкращі показники, виконують новий розсів у 30-40 пробірок і перевіряють на 5-6 пробірках здатність відібраної культури продукувати ферменти.