Одержання ФП рослинного і тваринного походження полягає у вилученні ферментів, які містяться у відповідній сировині, та їх очищенні від домішок.
З подрібнених плодів, стебел, листків рослин ферменти екстрагують водою. Подальше їх вилучення з водних розчинів та їх очищення практично не відрізняються від методів виділення ферментів мікробного походження.
Одержання ФП з тваринної сировини включає такі стадії:
o консервування сировини;
o подрібнення сировини;
o екстракція ферментів;
o відділення твердої фази від екстракту;
o виділення та очищення ферментів;
o вилучення солі;
o стерилізацію ферментних розчинів;
o одержання сухих ФП.
Свіжі органи і тканини тварин, які містять ферменти, дуже нестійкі при зберіганні. Тому сировину негайно переробляють або консервують. Для консервування сировини використовують такі способи: зберігання при низькій температурі, обробка кухонною сіллю, ацетоном, етиловим спиртом або ж висушування.
Найпоширенішим способом консервування у виробничих умовах є заморожування сировини у холодильних шафах при температурі (–)40-(–)60оС. Заморожену сировину зберігають при (–)15-(–)18оС і вологості повітря до 95%. Перспективним є обезводнення сировини при низькій температурі ацетоном або етанолом (вилучається до 80-90% вологи) з її подальшим висушуванням, що дозволяє зберігати сировину до 1 року.
Залежно від виду сировини, використовують різні методи подрібнення сировини:
o почерговим заморожуванням і розморожуванням;
o автолізом;
o обробкою дубильними речовинами, органічними розчинниками;
o механічним подрібненням і пресуванням;
o за допомогою ультразвуку.
Найчастіше практикують механічне подрібнення сировини, яке здійснюють на спеціальних м’ясорубках або куттерах, що дозволяють одержати найтонші зрізи з замороженого м’яса.
Тваринні тканини, особливо підшлункова залоза, містять велику кількість різних ферментів, які характеризуються різною розчинністю та стабільністю й не можуть екстрагуватися з подрібненої сировини за єдиною технологічною схемою. Екстрагування здійснюють в умовах, які виключають можливість автолізу та зворотної денатурації білків.
Багато ферментів нечутливі до автолітичних процесів і тому легко екстрагується водним розчином кислот при pH 1-2, водою чи водними розчинами солей при pH 7-8 або концентрованим водним розчином органічних розчинників (етанол, метанол, гліцерин, ацетон).
Процес здійснюють в обладнаних мішалками ємностях із нержавіючої сталі або покритих емаллю шляхом 2-3-разового екстрагування. Екстракт відділяють центрифугуванням, забезпечуючи мінімальну тривалість процесу та охолодження оброблюваної маси.
Якщо фермент, який виділяється, нестабільний, то замість центрифугування використовують вакуум-фільтрування або просто декантують екстракт з твердого осаду. Однак, порівняно з сепаруванням і центрифугуванням, фільтрування є достатньо малопродуктивним.
Методи виділення ферментів з екстрактів та їх очищення включають процеси осадження, фракціювання органічними розчинниками, солями, ультрафільтрування, діаліз, вакуум-випарювання, виморожування, сорбцію.
При одержанні ФП для медичної та харчової промисловості з осадів ФП при їх одержанні висолюванням вилучають сіль шляхом діалізу, гель-фільтрування або очищення в іонообмінниках.
ФП, призначені для використання в лікувальних цілях повинні бути стерильними. Оскількиферменти є термолабільними речовинами, їх не можна піддавати термічній стерилізації. Тому застосовують холодну стерилізацію, яку здійснюють шляхом фільтрування ферментного розчину через спеціальні дрібнопористі перегородки або керамічні патрони. Розміри пор – від 4,5-7 мкм до 0,9-1,3 мкм. Застосовують також сублімаційне висушування стерильного розчину ферменту в ампулах або флаконах у стерильних умовах: стерильні ємності заповнюють стерильним розчином і подають у камеру для заморожування, а потім – на висушування. Після висушування ємності герметизують.
Сухі ФП тваринного походження, які не призначені для використання в медицині, одержують аналогічно, як і препарати мікробного походження.