Командир підрозділу відповідає за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та майна підрозділу, тому він повинен сумлінно і відповідально ставитися до прийняття ОВТ, майна, яке обліковане у підрозділі, та встановленої документації до них. При цьому командир, який приймає посаду, повинен керуватися вимогами наказів МО України, порадників, керівництв, які встановлюють порядок зберігання, експлуатації, технічний стан ОВТ та майна. Головною метою цього є забезпечення систематичного контролю за збереженням, законним і доцільним використанням озброєння, боєприпасів, техніки і майна в процесі бойової підготовки військ.
Облік наявності, стану, комплектності і руху озброєння, боєприпасів, техніки та інших матеріальних засобів у підрозділі ведеться згідно із обліковими документами [4].
Усі книги обліку повинні бути прошнуровані, пронумеровані й скріплені печаткою для пакетів із зазначенням кількості аркушів.
На кожний вид матеріальних засобів (озброєння, боєприпаси, інженерне майно, засоби хімічного озброєння і захисту, засоби зв’язку, речове, квартирне майно, тощо) у книзі обліку виділяється окремий розділ.
У загальному вигляді алгоритм прийняття та здавання ОВТ командиром підрозділу включає наступні етапи:
аналіз даних щодо наявності і технічного стану ОВТ підрозділу;
підготовка ОВТ підрозділу до перевірки;
прийняття ОВТ підрозділу;
документальне оформлення результатів прийняття ОВТ.
Розглянемо етапи роботи командира підрозділу з прийняття ОВТ.
1 етап – аналіз даних щодо наявності і технічного стану ОВТ підрозділу. Проводиться шляхом вивчення облікових документів та опитування водіїв (механіків-водіїв).
Ознайомитися із:
вимогами керівних документів щодо визначення укомплектованості, технічного стану, утримання і приведення техніки у готовність до використання, а також порядку ведення обліку і списання (накази Міністра оборони України, нормативно-технічна документація);
матеріалами попередніх (останніх) перевірок підрозділу комісіями військової частини (старшого командира (начальника) – за необхідності;
іншими документами, які містять інформацію про наявність і стан ОВТ підрозділу.
У ході ознайомлення і вивчення змісту керівних документів необхідно визначити:
штат підрозділу на воєнний і мирний час;
розподіл ОВТ згідно із штатним призначенням;
групи експлуатації ОВТ;
інформацію про технічний стан ОВТ;
порядок використання та утримання ОВТ на зберіганні (короткочасному чи тривалому);
закріплення за водіями і посадовими особами та ін.
Під час прийняття документації особливу увагу необхідно звернути на документи суворої звітності – паспорти (формуляри) машин (основний документ, який засвідчує гарантовану заводом-виробником (ремонтним підприємством) технічну характеристику техніки, належність її даній військовій частині, відображає технічний стан техніки і містить у собі відомості з її експлуатації та ремонту), книги (картки) обліку матеріальних засобів, накладні тощо.
Під час вивчення і перевірки документів необхідно звернути увагу на:
їх наявність;
якість і повноту заповнення;
наявність печаток і підписів посадових осіб;
місця виправлення (повинні бути зроблені чорнилом, закреслені однією рискою старі записи і записані нові, завірені підписом посадової особи й скріплені гербовою печаткою та інше).
Опитування водіїв (механіків-водіїв) може бути проведено як напередодні, так і під час перевірки техніки.
Рекомендується опитування водіїв (механіків-водіїв) провести у такій послідовності:
визначити:
тип, марку і військовий номер закріпленої за ним техніки;
комплектність техніки, особливо основними (номерними) агрегатами (вузлами), механізмами, акумуляторними батареями, автошинами, тентами тощо;
наявність паливо-мастильних матеріалів і спеціальних рідин;
технічний стан техніки (справність), а також недоліки в її стані;
укомплектованість, стан індивідуального комплекту ЗІП водія (механіка-водія) і місце його знаходження;
перевірити:
наявність і стан документації водія (особливу увагу звернути на наявність відмітки у військовому квитку "Особливі відмітки" на право допуску до самостійного керування тією маркою техніки, за якою він закріплений);
знання водія (механіка-водія) з питань тактико-технічних характеристик, будови та експлуатації, застосування паливо-мастильних матеріалів (далі – ПММ) і спеціальних рідин, а також обсягу і порядку виконання робіт з технічного обслуговування закріпленої за ним техніки.
Усі отримані дані та виявлені недоліки під час ознайомлення, вивчення, прийняття документів, а також опитування водіїв (механіків-водіїв) підрозділу доцільно записувати до робочого зошиту.
2 етап – підготовка ОВТ підрозділу до перевірки.
Підготовку техніки до перевірки здійснюють у парках, у місцях розміщення підрозділів (відкритих майданчиках, сховищах), а спеціальних машин, які знаходяться на бойовому чергуванні – на місцях чергування.
Для підготовки техніки до перевірки необхідно:
отримати до початку перевірки паспорти (формуляри) техніки, а також іншу індивідуальну технічну документацію (формуляри (паспорти) двигунів, засобів зв’язку, відомості індивідуального комплекту запасних інструментів і пристосувань (далі – ЗІП) та інших засобів, які входять до комплекту техніки);
довести водіям (механікам-водіям) порядок підготовки техніки до перевірки та обсяг робіт, а також проінструктувати із заходів безпеки під розпис;
установити на техніку акумуляторні батареї, якщо вони були зняті (рекомендується отримати також і сухозаряджені акумуляторні батареї, які знаходяться, як правило, на зберіганні на акумуляторній зарядній станції військової частини, і поставити біля техніки);
отримати паливо зі складу ПММ військової частини згідно із розрахунком і заявкою, підписаною посадовими особами для перевірки працездатності техніки, якщо вона знаходиться (зберігається) без палива;
підготувати один індивідуальний комплект ЗІП механіка-водія і спеціальне приладдя для перевірки основних регулювальних параметрів агрегатів (вузлів), механізмів, а також замірів ємкостей;
перевірити і підготувати засоби освітлення місць розміщення техніки (світильники, переносну лампу, ліхтар, електричний провід, переносні розетки тощо);
на автомобілях відкрити капоти, двері, кришки ящиків для розміщення акумуляторних батарей, ЗІП водія (механіка-водія), задні борти платформ; на гусеничних машинах – повернути башту, відкрити усі кришки люків і лючків, у тому числі і пробки лючків у днищі техніки, для доступу до агрегатів, вузлів і механізмів, лобовий лист, люк над двигуном, кришки люків на перегородці силового відділення;
підготувати для огляду озброєння, спеціальне обладнання тощо;
розкласти весь індивідуальний комплект ЗІП на стелажі або килимку у послідовності, що вказана у відомості індивідуального комплекту ЗІП.
Дані заходи повинен виконати командир підрозділу, який здає ОВТ (посаду) разом із особовим складом екіпажів.
3 етап – прийняття ОВТ підрозділу
Прийняття ОВТ підрозділу здійснюється разом із членами комісії, призначеної наказом командира військової частини, і в присутності командира підрозділу, який здає посаду.
Послідовність прийняття техніки:
перевірити згідно відомості наявність індивідуальної технічної документації ОВТ, якість і повноту її заповнення (за необхідності, якщо напередодні не було вивчено дане питання);
заслухати доповідь водія (механіка-водія) техніки або особи, що її представляє (за необхідності, якщо напередодні не було вивчено дане питання);
провести зовнішній огляд ОВТ для визначення її комплектності;
перевірити справність ОВТ;
перевірити наявність, стан індивідуального комплекту ЗІП ОВТ згідно із відомістю індивідуального комплекту ЗІП та відомостями ЗІП її складових частин (двигуна, озброєння, засобів зв’язку, приладів тощо).
При прийнятті ОВТ одночасно перевіряються знання і практичні навички водіїв із технічного обслуговування техніки.
Особливостями прийняття ОВТ, які знаходяться на тривалому зберіганні, є наступне:
зняття ОВТ зі зберігання здійснюється за наказом командира військової частини, в якому вказуються підстави для зняття, марки і номери ОВТ, порядок зняття та особи, які відповідають за організацію робіт, з якою метою і на який термін ОВТ знімається зі зберігання;
про зняття ОВТ із тривалого зберігання робиться відмітка у паспорті (формулярі);
зняття ОВТ зі зберігання здійснюється водіями (механіками-водіями) за участю екіпажів під керівництвом командира підрозділу та посадових осіб бронетанкової служби;
виконання робіт згідно з технологічними картками зняття ОВТ з тривалого зберігання, як правило, робіт першої черги.
Стан ОВТ, які не підлягають розконсервації, визначається шляхом аналізу даних згідно з документами, а також опитуванням водіїв (механіків-водіїв).
Крім того, перевіряється стан та якість герметизації корпусу, зволоженість силікагелю, стан корпуса, ходової частини тощо.
4 етап – документальне оформлення результатів прийняття ОВТ.
За результатами перевірки ОВТ членами комісії та особою, яка приймає посаду, в присутності особи, яка здає посаду, складаються відповідні документи:
акт технічного стану на кожну одиницю ОВТ (виріб) підрозділу [5, додаток № 1]. Рекомендується скласти даний акт технічного стану ОВТ (виробу) для більш якісного і повного визначення й обліку номерних агрегатів (приладів), акумуляторних батарей, шин тощо, а також комплектності й технічного стану ОВТ (виробу) в цілому;
картка некомплектності на кожну одиницю техніки (виріб), яка призначена для обліку відсутніх вузлів, приладів, інструменту й інших комплектуючих предметів у матеріальних засобах, облікованих комплектами (у відповідності з описами заводів-виробників чи установленими нормами), а також ходу їх поповнення. На підставі карток некомплектності складаються заявки на поповнення предметів у комплектах [6, додаток № 1];
відомість заміру пального у баках техніки підрозділу [3, додаток № 33]. Відомість призначена для обліку результатів заміру фактичної наявності пального в баках техніки (агрегатів), а також в каністрах та бочках, які знаходяться при техніці (агрегатах). Відомість у підрозділі складається на кожний вид пального окремо.
Таким чином, успіх роботи особи, яка приймає ОВТ підрозділу, буде залежати від знань теоретичних основ управління і практичних навичок роботи з ОВТ, а також від дотримання нею порядку експлуатації, правильного ведення облікової і технічної документації.