До теперішнього часу виразкова хвороба шлунка та ДПК залишається одним із найбільш поширених захворювань внутрішніх органів. Її виявляють у 6-10% дорослого населення. Широке впровадження в клінічну практику високоефективних противиразкових препаратів знизило кількість планових операцій, проте частота ускладнених форм, що потребують невідкладних оперативних утручань не має тенденції до зниження. Так із кожних 100 пацієнтів із виразковою хворобою в перший же рік спостереження 4-5 змушені оперуватися в зв'язку з розвитком ускладнень.
Перебіг виразкової хвороби в 6-15% випадків ускладнюється перфорацією і складає в структурі гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини 1,6 -3,4%. Найчастіше перфорація гастродуоденальних виразок спостерігається в працездатному віці від 20 до 40 років, у зв'язку з чим питання лікування цього захворювання набувають особливої соціальної значимості. У молодому віці переважають перфорації виразок ДПК, у похилому - шлунка. Не дивлячись на сучасні досягнення хірургії, анестезіології та інтенсивної терапії, високими залишаються частота післяопераційних ускладнень і летальність, що сягає 2-17%.
Єдиним надійним методом лікування перфоративної виразки визнане екстрене хірургічне втручання. В даний час застосовується три основних методи операції у різних модифікаціях: зашивання перфорації, резекція шлунка і ваготомія доповнена пілоро- або дуоденопластикою. Проте у виборі методу і об‘єму операції до теперішнього часу немає єдиної думки. Широка полеміка про ефективність консервативної терапії виразкової хвороби формує неоднозначне відношення до мети оперативного втручання.
Класифікація та диференційна діагностика хронічних і гострих перфоративних виразок.В даний час загальновизнаної класифікації перфоративних гастродуоденальних виразок не існує. З практичної точки зору, на нашу думку, доцільно розглядати перфоративні виразки відповідно до такої схеми.