Актуальність проблеми підкреслює висока захворюваність - середнє число госпіталізацій з приводу кровотеч складає 1 на 1000 населення. В залежності від етіологічного фактора, летальність досягає від 3 до 50%. Загальна летальність при шлунково-кишкових кровотечах (ШКК) у місті Києві складає 3,1%, по Україні в цілому – 8,5%. Переважне число пацієнтів складають чоловіки працездатного віку.
Найбільш частими причинами кровотечі єі:
- виразкова хвороба – 56,8%;
- гострі ерозії й виразки – 8,7%;
- геморой – 7,8%;
- злоякісні й доброякісні пухлини травного каналу – 6,8%;
- синдром портальної гіпертензії – 5,5%.
До рідких причин кровотечі відносяться: дивертикули травного каналу; неспецифічний коліт; ентеропатії і кишковий дисбактеріоз; проростання пухлини в травний канал; судинні нориці; опіки стравоходу і шлунка; ятрогенні чинники; хвороба Рандю-Ослера; геморрагічний васкуліт; гострий лейкоз; гемофілія; лімфогранулематоз; хвороба Шенлейн-Геноха; черевний тиф; лептоспіроз; травми.
Справжню частоту причин ШКК установити складно, тому що при статистичному аналізі використовуються дані різних досліджень – клінічних, операційних, патанатомічних.
Не дивлячись на сучасні досягнення хірургії, анестезіології та інтенсивної терапії, наявність в арсеналі хірургів високоякісної діагностичної і лікувальної техніки, результати лікування хворих зі ШКК залишаються незадовільними. Дотепер питання класифікації, оцінки тяжкості стану, а також обсягу та якості надання екстреної медичної допомоги залишаються предметом дискусії.
Термінологія та класифікація.Вихід крові з судинного русла в просвіт травного каналу поєднують у синдром ШКК. Кровотечі поділяють на гострі, що виникають раптово, і хронічні, що починаються непомітно і нерідко тривають довгий час. ШКК можуть бути явними і прихованими. В разі прихованих кровотеч домішки крові у шлунково-кишковому вмісті можуть бути виявлені лише за допомогою лабораторних методів дослідження (реакція Грегерсена), і такі кровотечі звичайно не входять до групи гострих. При явних кровотечах кров виділяється в незміненому чи мало зміненому вигляді разом із вмістом ШКТ і її присутність виявляється при звичайному огляді блювотних мас чи випорожнень.
В залежності від джерела кровотечі вони можуть бути артеріальними, венозними, капілярними і паренхіматозними.
При оцінці інтенсивності кровотечі використовують терміни профузна і помірна кровотеча. Під профузною кровотечею розуміють одночасне і швидке надходження в просвіт травного тракту великої кількості крові (до 1 л і більше), що супроводжується розвитком типового симптомокомплексу: блювота кров'ю, мелена, зниження АТ. При помірній кровотечі період між початком кровотечі і клінічними проявами більш тривалий, може спостерігатися блювота “кавовою гущавиною”.
А.А.Гринберг (2000) у залежності від локалізації джерела і причин кровотечі поділяє:
1. Кровотечі з верхнього відділу ШКТ – джерело вище зв'язки Трейца (стравохід, шлунок, ДПК). У структурі всіх кровотеч складають 90%.
2. Кровотечі з нижнього відділу ШКТ – джерело кровотечі нижче зв'язки Трейца (тонка кишка – 0,1-9%, товста кишка – 2-3%).
3. Захворювання сусідніх органів (панкреатит, пухлини чи абсцеси печінки, що супроводжуються гемобилією).
4. Захворювання крові і кровоносних судин, а також метаболичні розлади.
В.Ф.Саенко (1997) запропонував клінічну класифікацію кровотеч, що знаходить широке застосування в практичній хірургії.