1. Кровотечі, що обумовлені захворюванням органів травного каналу (виразкова хвороба, пухлини, неспецифічний коліт і т.д.).
2. Кровотечі, що не зв'язані з органічною патологією травного каналу (гострі виразки й ерозії, с-м портальної гіпертензії, хвороби крові й ін.).
3. Помилкові кровотечі (проковтнута кров з ясен, легень тощо).
4. Кровотечі нез'ясованої етіології.
За локалізацією:стравохід; шлунок; ДПК тощо.
За клінічним перебігом:прихована кровотеча; струминна чи дифузна кровотеча, що продовжується; кровотеча, що зупинена;
За ступенем тяжкості:легка; середньої тяжкості; тяжка; вкрай тяжка.
За ступенем тяжкості геморрагічного шоку:компенсований; декомпенсований зворотній; декомпенсований незворотній.
Одну з ключових позицій у діагностиці і лікуванні хворих зі ШКК в даний час займає ФГДС. Саме впровадження ендоскопічних методик дозволяє більш ніж у 90% випадків зупиняти кровотечу при первинному огляді і, тим самим, зменшити кількість екстрених операцій при яких спостерігається найбільш висока летальність. У зв'язку з цим, широке впровадження одержала ендоскопічна класифікація активності кровотеч, що запропонована Forrest J.A.H., Rosch W. (1987) і удосконалена В.І. Нікішаевим.
І. Кровотеча активна (що триває)
ІА–струминна (рецидив – 84%);
ІВ –просочування;
ІХ–з під щільно фіксованого згортку.
ІІ. Кровотеча зупинена
ІІА – тромбована судина (рецидив – 17-44%);
ІІВ – фіксований згорток крові;