Гострий апендицит (ГА) займає перше місце серед інших невідкладних хірургічних захворювань живота, а апендектомія є найбільш частою операцією, яка складає 60-80% від усіх ургентних оперативних втручань.
ГА – це, на перший погляд просте з міркувань діагностики захворювання, а насправді підступне і небезпечне за можливими наслідками і післяопераційними ускладненнями.
Аналіз ускладнень та летальних наслідків пов’язаних з захворюванням на ГА, показують, що у більшості випадків вони обумовлені особливостями клінічного перебігу та діагностичними і хірургічними помилками.
“Болісні перев’язки, тривала тампонада рани, часто нестерпний колібацілярний запах в перев’язочних, часті ускладнення у вигляді тромбофлебітів тазових та стегнових вен та наступні можливі евентерації” , які на згадку М.І.Гуревича спостерігалися хірургами на початку 20-го століття, часто супроводжують ускладнені форми ГА і зараз.
Певні труднощі в діагностиці ГА виникають у зв’язку динамічністю розвитку хвороби, коли одні симптоми швидко змінюють інші. Багатоплановість клініки залежить головним чином від наступних причин:
1. стадії хвороби та патолого-анатомічних змін у червоподібному відростку (ЧВ),
2. анатомічного положення ЧВ у черевній порожнині та ступеня залучення в запальний процес тих або інших оточуючих його органів та тканин.
Сліпа кишка є початковою частиною ободової кишки, довжина її, в середньому, складає 5-7 см. Місце впадіння клубової кишки (interstinum ileum) в сліпу (coecum) відокремлено баугінійовою заслінкою – спеціальним клапаном, який вільно пропускає вміст клубової кишки в сліпу.
Сліпа кишка зазвичай розташована в правій ямці. Вона також може знаходитись вище клубової ямки, інколи під нижньою поверхнею печінки, або займати саму низьку частину клубової ямки. Рідше сліпа кишка знаходиться зліва (лівостороннє розташування).
В більшості спостережень сліпа кишка покрита з усіх боків очеревиною.
ЧВ (appendix, processus vermicularis) знаходиться в правій клубовій ямки, відходить від задньо-внутрішнього сегменту сліпої кишки, має вигляд тонкої трубки, порожнина якої з одного краю сполучається з порожниною сліпої кишки, а з іншою закінчується сліпо. Довжина його коливається від 7 до 10 см, інколи досягає 15-25 см, діаметр каналу не перебільшує 4-5 мм.
ЧВ з усіх боків покритий очеревиною і в більшості спостережень має брижу, яка не перешкоджає його переміщенню.
В залежності від розташування сліпої кишки ЧВ може знаходитись атипово: вище сліпої кишки - в правому підребірї, нижче сліпої кишки – в малому тазі, разом із сліпою кишкою серед петель тонкої кишки по серединній смузі і навіть в лівій половині черевної порожнини.
При нормально розташованій сліпій кишці положення ЧВ може бути.
1. Низхідним (найбільш часто, 40-45%) - ЧВ спускається від сліпої кишки по клубовій ямки вниз і в медіальну сторону до входу в малий таз, при розташуванні задньої поверхні на m. рsoas.
2. Латеральним (біля 25%) – ЧВ направляється вбік та вгору і розміщується в куті між передньо-боковою та задньою черевними стінками, які сходяться між собою, а сам лежить на m.iliacus.
3. Медіальним (17-20%) – ЧВ вільно вдається в черевну порожнину вліво від сліпої кишки, міститься серед петель тонкої кишки.
4. Ретроцекальним (біля 13%) – ЧВ розташований за сліпою кишкою.
Розрізняють чотири основні варіанти ретроцекального розташування ЧВ:
1. ЧВ лежить у вільній черевній порожнині між задньою стінкою сліпої кишки і парієтального очеревиною, яка покриває клітковину позаочеревинного простору.
2. ЧВ більшою своєю частиною знаходиться на задній стінці сліпої кишки та поєднаний з нею.
3. ЧВ значною своєю частиною лежить на задній стінці черевної порожнини, інтимно поєднаний з парієтальною очеревиною, підвертається під саму кишку.
4. ЧВ частково або цілком розташований в позаочеревному просторі, тобто знаходиться не тільки позаду сліпої кишки, але і позаду парієтального листка очеревини.