1. Ранні ускладнення:
а) ускладнення з боку післяопераційної рани (гематоми, нагноювання, абсцеси-надапоневротичний, підапоневротичний, міжм’язевий);
б) ускладнення з боку черевної порожнини (внутрішньочеревні кровотечі, перитоніт, інфільтрат, абсцеси черевної порожнини;
в) загальні післяопераційні ускладнення (пневмонія, тромбоемболії тощо).
2. Пізні ускладнення:
а) пізні ускладнення з боку черевної стінки (лігатурні нориці, післяопераційні грижи, келоїдні рубці);
б) пізні ускладнення з боку органів черевної порожнини (куксіт, кишкові нориці; спайкова хвороба черевної порожнини, рецидиви болю після апендектомії)
Хронічний апендицит (аppendicitis chronica) розвивається звичайно після гострого приступу і є результатом змін, що відбулися в ЧВ при гострому запалені. Це рубці на ЧВ, спайки, облітерація просвіту ЧВ, розростання сполучної тканини в стінці ЧВ.
Клінічні проявлення хронічного апендициту дуже різноманітні. Частіше за все хворі скаржаться на біль в правій клубової ділянці, який має постійний або приступоподібний характер. Основні скарги – на розлад функції кишечника. Такі хворі мають потребу в повному обстеженні і надалі в хірургічному лікуванні.
О.П. Кримов (1948) ділить хронічний апендицит на: первинний – без поперднього ГА і вторинний – з одним нападком (резидуальний), з декількома нападками (рецидивуючий).
Можливо, деякі випадки приступу ГА, особливо у дітей, проходять непомітно і трактуються іноді як розлади функції кишок. Але ці приступи можуть залишити певні зміни в ЧВ, і такий “травматизований” ЧВ, залишаючись у черевній порожнині легше уражується, чутливо відповідає на найменші відхилення від норми в кишках, знов і знов у ньому відбуватиметься процес, і він буде турбувати хворого, даючи іноді невиразні явища апендициту.
Нерідко захворювання починається непомітно: з’являється невиразний, незначний біль в животі, що супроводжується диспепсичними явищами, відригуванням, нудотою і розладами ШКТ – запорами, які змінюються немотивованими проносами.
Поступово всі больові відчуття стають більш виразними і набирають характеру виразної коліки.
Іноді хронічний апендицит супроводжується розладом функцій інших органів, в першу чергу, ДПК та жовчного міхура
Виникненню хронічного апендициту сприяють вагітність і нефроптоз.
Симптоматологія хронічного апендициту дуже різноманітна. Описана наявність болю в точках Мак Бурнея (вона лежить на відстані 2/5 спино-умбілікальної лінії від spina illiaca anterior superior). Точка Ланца лежить на межі між правою і середньою третинами lin. bispinalis. Іноді ця точка відповідає місцю перехрестя lin. bispinalis з зовнішнім краєм прямого м’язу живота справа. Точка Мак Бурнея дуже рідко збігається з місцеположенням ЧВ. В більшості досліджень точка Ланца відповідає місцеположенню ЧВ.
Точка Кюммеля лежить на 2 см вниз і вправо від пупка.
Ознака Кохера. Болючість по середній лінії на 2-3 пальця вище і лівіше пупка, залежить, за автором, від надавлювання на plexus mesentericus superior.
Симптом Іванова при хронічному апендициті виявляє те саме, що й м’язова ознака Волковича. За Івановим, відстань між пупком і spina illiaca anterior superior буде більша ніж зліва.
Симптом Пржевальського полягає в тому, що хворий у лежачому положенні на спині злегка піднімає обидві випрямлені ноги і тримає їх у такому положенні, поки не стомиться; внаслідок розслаблення або, можливо, атрофії мускулатури здебільшого стомлюється раніше права нога.
Проводити рентгенологічне дослідження ЧВ вперше розпочав в 1911 році харківський рентгенолог Григор’єв.
Нормальний ЧВ можна побачити на екрані через 6-10 годин після приймання барійової суміші. Пізнє наповнення, а також пізнє спорожнювання ЧВ Френнель (Frännel) назвав appendostasis.
Внаслідок поширення процесу з ЧВ на сліпу кишку, остання зазнає зміни своєї конфігурації; форма сліпої кишки стає іноді полігональною або подібною до рогу, або медіальний край її стає вгнутим, або ж, нарешті, сліпа кишка завиткоподібно зморщується.
Рентгенологічні симптоми з боку ЧВ.
1. Зміна положення і форми ЧВ (постійність цих змін положення й форми його під час пальпації, що свідчить про наявність зрощень);
2. Дефекти наповнення ЧВ;
3. Болючість від надавлювання на ЧВ, наповнений барієм.
Зараз більшість авторів враховують, що діагноз хронічний апендицит можливо поставити після повного обстеження хворого. Коли всі можливі захворювання, які дають біль в цій ділянці, зняті, тобто шляхом виключення лишається одна причина – хронічне запалення ЧВ.
Операції при хронічному апендициті проводиться така ж як і при ГА. Але враховуючи наявність спайок операція проводиться під загальним знеболюванням і розтин робиться завжди більшим ніж при ГА.
Повернення болю після операції може свідчити про недостатнє обстеження та невиявлену хворобу.
До рідких захворювань ЧВ відносяться: кіста ЧВ (міксоглобульоз, слизова кіста), дивертикули, пухлини відростку (карціноїди, рак, фіброма, лімфосаркома), глістні інфазії, інвагінація ЧВ.
Військово-лікарська експертиза. На підставі ст.58 розкладу хвороб, військовослужбовцям строкової служби після операцій з приводу гострого апендициту надається відпустка або відпочинок при військовій частині, призовникам – відстрочка від призиву до Збройних Сил України. Особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям-жінкам – надається відпустка або короткочасне звільнення від виконання службових обов’язків. Після закінчення терміну відпустки військовослужбовці оглядаються ВЛК для визначення придатності до військової служби.
Таким чином,були розглянули тільки деякі найбільш важливі питання для практичної хірургії діагностики та лікування ГА. Увага до цього захворювання лікарів усіх фахів повинна бути особливою, а удосконалення знань диференційної діагностики, хірургічної тактики – обов’язковими для лікарів-хірургів.
Список літератури
1.Бондаренко В.А., Лупальцев В.И. Острый аппендицит. –К., Здоров’я, 1993. – 200с.
2.Далецький С.Я., Щитинин В.Б., Арапова А.В. Осложненный аппендицит у детей. –Л.: Медицина, 1982. –192с.
3.Калитиевський И.Ф. Болезни червеобразного отростка. –М: Медицина, 1970. – 202 с.
4.Колесов В.И. Клиника и лечение острого апендицита. –М.: Медицина, 1972. –344 с.
5.Лыткин М.И. Острый аппендицит. В кн., Неотложная хирургия органов живота. -Л: 1982. С.4-33.
6.Матяшин И.М., Балтайтис Ю.В., Яремчук А.Я. Осложнения апендэктомии. К.: Здоров’я, 1976. –223 с.
7.Ротков И.Л. Диагностические и тактические ошибки при остром аппендиците. –М.: Медицина, 1988.-208 с
8.Русанов А.А. Аппендицит. –М.: Ленинградское отд. 1979. –176с
9.Тимашук И.П. Острый аппендицит. –К.: Здоров’я, 1994.-74 с
10.Шевчук М.Т., Хохоля В.П., Шевчук И.М. Аппендицит у женщин. -К.: Здоров’я, 1992. –144с
Лекція 4