Загальні положення

 

Електромагнітні хвилі з довжиною у діапазоні від 0,38 до 0,75 мкм сприймаються органами зору людини як світло. Роль останнього в житті людини дуже велика – 90 % усієї інформації про зовнішній світ надходить у мозок людини через очі. Тому правильно спроектоване і виконане освітлення забезпечує людині можливість нормальної життєдіяльності.

Розрізняють природне та штучне освітлення.

Штучне освітлення підрозділяється на робоче, аварійне, евакуаційне (аварійне освітлення для евакуації), охоронне. Штучне освітлення проектується двох систем: загальне (рівномірне або локалізоване) і комбіноване (до загального освітлення добавляється місцеве).

Процеси випромінювання і поширення світла характеризуються рядом кількісних показників: світловим потоком, освітленістю, яскравістю, силою світла.

Світловий потік – це потужність променистої енергії, яка оцінюється за виробленим нею зоровим відчуттям. У системі СІ світловий потік вимірюється в люменах (лм).

Освітленість – це відношення світлового потоку , що падає на поверхню, до площі цієї поверхні :

 

(4.1)

 

У системі СІ одиниця виміру освітленості – люкс (1 лк = 1 лм/м²).

Стан штучного освітлення прийнято оцінювати за величиною освітленості. Практично освітленість легко вимірюється приладом, що називається люксметром.

Освітленість є нормованим показником.

Вперше, в бувшому СРСР, норми освітленості промислових підприємств були введені у 1928 році. Вони були розроблені професором П.М. Тихо­дєєвим і поширювалися тільки на штучне освітлення. У наступні роки норми освітленості декілька разів переглядалися у бік підвищення та удосконалення їхньої структури.

На сьогодні нормовані значення освітленості на робочих місцях регламентуються СНиП ІІ-4-79 “Естественное и искусственное освещение” (“Природне і штучне освітлення”). Нормовані значення освітленості при загальному освітленні для деяких приміщень наведені у таблиці 4.1.