Загальні положення

Багато технологічних процесів в промисловості супроводжуються виділенням в повітряне середовище шкідливих речовин, які потім проникають в організм людини, негативно впливаючи на нього.

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяють на чотири класи:

1 - надзвичайно небезпечні,

2 - високонебезпечні,

3 - помірно небезпечні,

4 - малонебезпечні.

За характером дії - на 6 груп:

– токсичні - викликають отруєння всього організму (окис вуглецю, свинець, ртуть);

– подразнюючі - викликають подразнення дихального тракту і слизистих оболонок (хлор, аміак, ацетон, озон);

– сенсибілізуючі - діють як алергени (формальдегід, різноманітні лаки, розчинники);

– канцерогенні - викликають ракові захворювання (нікель та його сполуки, окиси хрому, азбест);

– мутагенні - приводять до зміни спадкової інформації (свинець, марганець, радіоактивні речовини);

– ті, що впливають на репродуктивну (дітородну) функцію (ртуть, свинець, марганець, радіоактивні речовини).

Дія шкідливих речовин значно посилюється при високих температурах, шумах і вібраціях.

Відповідно до існуючого законодавства і ГОСТ 12.1.005-88 (ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны) вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати граничнодопустимі концентрації (ГДК), а їхня кількість повинна систематично контролюватися у виробничих приміщеннях.

Граничнодопустимою є концентрація, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі на протязі 8 годин або іншій тривалості, не більше 40 години за тиждень на протязі всього робочого стажу, не може викликати захворювань або відхилень в стані здоров’я, які виявляються сучасними методами досліджень в процесі роботи або в окремі строки життя нинішнього і послідуючих поколінь. ГДК прийнято виражати в мг/м³.

Розрізняють шкідливі речовини різнонаправленої і однонаправленої дії.

Якщо в повітрі виробничого приміщення міститься одночасно декілька шкідливих речовин різнонаправленої дії, то концентрація кожної з них не повинна перевищувати відповідної ГДК.

При одночасній наявності в повітрі декількох шкідливих речовин однонаправленої дії між їхніми концентраціями () та їхніми ГДК (ГДК₁, ГДК₂,..., ГДК_N) повинно виконуватись співвідношення:

 

(9.1)

 

Шкідливі речовини можуть бути присутніми в повітрі робочої зони у вигляді газу, пари, крапель рідини і мілких часток твердої речовини.

За вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони здійснюється безперервний і періодичний контроль.

Безперервний контроль здійснюється для шкідливих речовин 1-го класу небезпеки і передбачає застосування систем самописних автоматичних приладів, що видають світловий або звуковий сигнал, якщо перевищений рівень ГДК даної речовини.

Періодичний контроль здійснюється для шкідливих речовин 2, 3, 4-го класів небезпеки і передбачає проведення вимірів концентрації через певні проміжки часу.

Застосовувані прилади і засоби контролю повинні забезпечити визначення кожного фактора виробничої шкідливості на фоні інших факторів і дати їхню кількісну оцінку.

Чутливість методів і приладів контролю не повинна бути нижче 0,5 рівня ГДК шкідливої речовини у відібраній пробі повітря, а в припливному повітрі - 0,3 рівня ГДК; похибка не повинна перевищувати ±25% визначуваної величини.

Концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони приводять до нормальних умов: температура 20°С, атмосферний тиск 760 мм рт. ст. (101,3 кПа), відносна вологість 50%.

Методи і засоби санітарно-хімічного аналізу повітря підрозділяють на три основні групи: лабораторні, експрес і автоматичні.

Існують більш 200 різноманітних методик визначення шкідливих домішок у повітрі виробничих приміщень, в основу яких покладені фізичні, фізико-хімічні і біологічні процеси.

Найбільше точними є лабораторні методи, але вони потребують тривалого часу, високої кваліфікації лаборантів, які відбирають пробу.