Порядок виконання роботи

1. Перед початком роботи індикаторні трубки необхідно витримати 30 хв. для прийняття температури навколишнього середовища.

2. Для визначення концентрації визначуваного газу (пари) відчиняють кришку повітрозабірного пристрою УГ-2 і перевіряють відповідність номера штока номеру повітрозабірного пристрою УГ-2, відводять фіксатор, беруть із гнізда шток і вставляють чіп так, щоб наконечник фіксатора сковзав по канавці штока, над якою зазначено обсяг повітря, що протягується по табл. Д.2.

3. Надавлюванням руки на головку штока сильфон стискують доти, поки кінець фіксатора потрапить у верхнє заглиблення в канавці штока. При цьому кінець гумової трубки залишають вільним. Трубку не віджимають. Беруть індикаторну трубку, звільняють її від ковпачків, що герметизують, уникаючи засмічення матеріалом, що герметизує.

4. Постукуючи стрижнем об стінки трубки, перевіряють її ущільнення і, якщо при цьому між стовпчиком порошку і тампоном утворився просвіт, його усувають натисканням стрижня на тампон.

а) Приєднують до гумової трубки повітрозабірного пристрою газоаналізатора УГ-2 і розташовують у місці виміру.

б) При наявності в аналізованому повітрі парів (газів), що мішають визначенню, їх уловлюють фільтруючим патроном, який приєднують за допомогою гумової трубки до індикаторної трубки вузьким кінцем в стик.

5. Вимір варто починати не пізніше 1 хвилини після розгерметизації трубок.

а) Натискаючи одною рукою на головку штока, іншою відводять фіксатор. Як тільки шток починає рухатися, фіксатор відпускають і включають секундомір.

б) Коли фіксатор ввійде в нижнє заглиблення канавки штока, чути щиголь, але протягування повітря ще продовжується. Загальний час протягування повітря повинен відповідати вказаному в табл. Д.2.

При протягуванні заданого обсягу повітря тривалість ходу штока повинна укладатися в межі, зазначені на етикетці вимірювальної шкали для визначуваного газу (пари).

Індикаторний порошок після впливу визначуваного газу (пари) змінює забарвлення відповідно до табл. Д.3.

6. Концентрацію визначуваного газу знаходять, поєднуючи нижню межу стовпчика пофарбованого порошку індикаторної трубки з нульовою позначкою вимірювальної шкали етикетки.

Цифра на шкалі, що збігається з верхньою межею пофарбованого стовпчика порошку, указує концентрацію визначуваного газу (пари).

При розмитості межі розділу забарвлень прошарків вихідного й індикаторного порошку, що прореагував, відлік концентрації визначуваного газу (пари) проводять по шкалі по нижній і верхній частинам межі. За результат виміру приймають середнє значення.

7. Після закінчення роботи патрон від’єднують від індикаторної трубки, негайно закривають заглушками і вкладають на збереження в ексикатор з кальцієм хлористим.

Виміри проводити не менше 2-3 разів, кожний раз новою трубкою. Результат виміру - середнє арифметичне значення.

8. Результат виміру концентрації визначуваного газу (пари) приводять до нормальних умов: температура - 293К, атмосферний тиск - 101,3 кПа (760 мм.рт.ст.), відносна вологість - 40-60%.

9. Концентрація при нормальних умовах, мг/мм3:

, (9.2)

де - результат виміру концентрації визначуваного газу (пари) при температурі навколишнього повітря t,°C, відносної вологості j, % і атмосферному тиску Р, кПа, мг/мм³; К - поправочний коефіцієнт, який враховує вплив температури навколишнього повітря на показання індикаторних трубок.

10. При визначенні концентрації аміаку поправочний коефіцієнт знаходять за графіком (рис. 9.5).