Способи оживлення організму при клінічній смерті

Штучне дихання

Штучне дихання проводять у тих випадках, кили потерпілий не дихає або дихає дуже погано (рідко, судомне дихання), а також, якщо його дихання постійно погіршується, незалежно від того, чим воно викликане: ураженням електричним струмом, отруєнням, утопленням і т.д.

Найбільш ефективними способами штучного дихання є «з рота в рот» або «з рота в ніс», так як при цьому забезпечується надходження достатньої кількості повітря в легені потерпілого. Способи «з рота в рот» та «з рота в ніс» відносяться до способів штучного дихання по методу, при якому повітря, яке видихає людина, примусово подається в дихальні шляхи потерпілого.

Встановлено, що повітря, яке видихає людина, котра допомагає потерпілому, фізіологічно підходить для дихання потерпілого протягом значного часу. Вдування повітря потрібно проводити через марлю, хустинку. Цей спосіб штучного дихання дає можливість легко проконтролювати надходження повітря в легені потерпілого по розширенню грудної клітки після вдування і подальшого спадання її в результаті пасивного видиху.

Для проведення штучного дихання потерпілого необхідно покласти на спину, розстібнути одяг, який заважає диханню. Перш, ніж почати штучне дихання, необхідно в першу чергу забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, які в положенні на спині при непритомному стані завжди закриті запалим язиком. Крім того, в ротовій порожнині можуть знаходитися іншого роду предмети (протези, пісок, трава і т.д.), які необхідно видалити пальцем, обгорнутим хустинкою, тканиною або бинтом.