Загальні положення

 

Природне освітлення передбачають в усіх виробничих приміщеннях з постійним перебуванням людей. Розрізняють три системи природного освітлення: бічне, верхнє і комбіноване (бічне + верхнє).

Бічне освітлення приміщення здійснюється через світлові прорізи у зовнішніх стінах; верхнє – через світлові прорізи у покритті (ліхтарі та зенітні куполи).

Стан виробничого освітлення, як правило, характеризується величиною освітленості робочої поверхні, яка вимірюється в люксах (лк). Освітленість – це поверхнева густина світлового потоку і визначається співвідношенням:

 

, (2.1)

 

де – світловий потік (потужність променевої енергії) у люменах (лм); – площа поверхні, яка освітлюється, м².

Освітленість, що утворюється природним світлом, змінюється в широких межах. Ці зміни обумовлюються часом доби, періодом року та метеорологічними факторами. Тому природне освітлення характеризують не величиною освітленості на робочому місці, а величиною коефіцієнта природної освітленості (КПО).

У відповідності з будівельними нормами і правилами СНиП II–4–79 “Естественное и искусственное освещение” КПО – це виражене у процентах відношення природної освітленості у деякій точці усередині приміщення до одночасної зовнішньої горизонтальної освітленості , що утворюється розсіяним світлом усього небосхилу:

 

. (2.2)

 

Отримані за формулою (2.2) значення КПО необхідно округляти до десятої частки. Очевидно, що КПО від часу доби, пори року та метеорологічних факторів не залежить.

Значення КПО нормуються. При односторонньому бічному природному освітленні нормується мінімальне значення КПО у точці, що розташовується на віддалі 1 м від стіни, найбільш віддаленої від світлових прорізів, на перетині площини вертикального поперечного розрізу, що проходить через середину приміщення, та умовної робочої поверхні (або підлоги).

При двосторонньому бічному освітленні нормується мінімальне значення КПО у точці посередині приміщення на перетині вертикальної площини характерного розрізу та умовної робочої поверхні (або підлоги).

При верхньому та комбінованому освітленні нормується середнє значення КПО у точках, розташованих на перетині вертикальної площини харак­терного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні (або підлоги). Перша і остання точки приймаються на віддалі 1 м від поверхні стін або перегородок.

Згідно зі СНиП ІІ-4-79 нормовані значення КПО встановлюються з урахуванням:

– характеристики (розряду) виконуваної зорової роботи;

– системи освітлення;

– поясу світлового клімату, в якому розташований будинок;

– орієнтації світлових прорізів відносно сторін світу.

Нормовані значення КПО визначаються за формулою:

 

, (2.3)

 

де – нормоване значення КПО для будинків, розташованих у III поясі світлового клімату (рис. 2.1, табл. А.2 або А.3);

– коефіцієнт світлового клімату, що враховує географічний район розташування будівлі (табл. А.4);

– коефіцієнт сонячності клімату, що враховує орієнтацію світлових прорізів відносно сторін світу (табл. А.5).

Проектування природного освітлення виробничих приміщень фактично зводиться до визначення необхідної площі світлових прорізів. При бічному освітленні сумарна площа світлових прорізів визначається за формулою:

 

, (2.4)

 

де – площа світлових прорізів;

– площа підлоги;

– нормоване значення КПО, %;

– коефіцієнт запасу (табл. А.6);

– світлова характеристика вікон (табл. А.7);

– коефіцієнт, що враховує затінення вікон будівлями, які стоять навпроти (табл. А.8);

– загальний коефіцієнт світлопропускання:

, (2.5)

 

де – коефіцієнт світлопропускання матеріалу (табл. А.9);

– коефіцієнт, який враховує втрати світла в оправах прорізів (табл. А.9);

– коефіцієнт, що враховує втрати світла в несучих конструкціях (при бічному освітленні ;

– коефіцієнт, що враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях (табл. А.10);

– коефіцієнт, що враховує втрати світла у захисній сітці, що встановлюється під ліхтарями (при відсутності захисної сітки ;

– коефіцієнт, що враховує підвищення КПО за рахунок світла, що відбивається від внутрішніх поверхонь приміщення (табл. А.11)

Відповідно до СНиП ІІ-4-79 встановлені розрахунком розміри світлових прорізів допускається змінювати на +5... –10 %.