РОЗДІЛ 3

 

§ 1 Визначення витрат часу на механічну обробку

 

Витрати часу на механічну обробку визначаються в результаті детального технічного нормування операцій. Відповідальні рішення по нормуванню часу операцій механічної обробки вивчаються в спеціальних курсах. При розробці проектів цехів проводиться аналіз технологічних процесів і системи нормування операцій. Разом з тим варто враховувати, що обсяг роботи цехів, кількість металорізального обладнання залежать від рішення питань нормування операцій.

Час однієї верстатної операції, у хв, - штучний час розраховується по формулі:

(2.5)

де, — основний машинний час, хв

(2.6)

де,— довжина обробки, мм

— подача інструмента на кожний оберт, мм/про

— частота обертання шпинделя, хв^-1

Для складних видів обробки розрахунок ускладнюється.

Слід зазначити, що частота обертання залежить від ріжучих властивостей інструмента й швидкості різання, його стійкості в роботі без затуплення протягом певного часу.

Основний машинний час у формулі (2.5) визначається по тривалості максимального переходу (при багато інструментальній наладці), якщо інструменти працюють паралельно; сумарний час роботи інструментів на переходах, якщо переходи виконуються послідовно.

Допоміжний час на установку, знімання, проміри береться по нормативах.

Оперативний час:

(2.7)

Залежно від оперативного часу приймається час на обслуговування операції й час на особисті потреби

В одиничному й серійному виробництві, де підготовка операції також входить в обов'язку робітника й верстат у цей час зайнятий, визначають штучно калькуляційний час операції:

(2.8)

де, — підготовчо-заключний час операції;

— розмір партії деталей, які оброблюються.

Проектувальник використовує сумарний час обробки однієї або декількох деталей на проектованій дільниці або цеху - верстатоемність (верстато-година) або трудомісткість (людино-година).

Верстатоемність — сумарний час (верстато-година), який затрачується верстатами на обробку одиниці виробу .

Трудомісткість — сумарний час (людино-година), який затрачується робочими верстатниками на обробку одиниці виробу (людино-година) з урахуванням коефіцієнта багатоверстатного обслуговування .

При визначенні обсягів робіт для проектування механічних дільниць ураховують можливості освоєння норм часу в процесі виробництва на проектний період.

При цьому розглядають наступні види верстатоємності й трудомісткості:

· нормативну, обумовлену в результаті первинного нормування операції при розбиранні технологічного процесу;

· планову обумовлену в результаті плавного освоєння норм часу, з урахуванням планового коефіцієнта освоєння норм часу;

· фактичну, установлювану в результаті фактичного освоєння норм часу;

· перспективну проектну, обумовлену з урахуванням перспективної підстави норм часу й застосування більше перспективних інструментів і матеріалів. Його визначають із урахуванням фактичних даних і із застосуванням перспективного коефіцієнта освоєння норм часу.

Перспективна проектна верстатоємгість і трудомісткість використовуються й у проектних розрахунках.

 

РОЗДІЛ 4