Михайлов, Іванова і Сизова звернулись до суду з позовом до Захарова про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, яке було видане відповідно до заповіту Сіренка на ім’я відповідача. Одночасно позивачі просили визнати за кожним з них право власності в порядку спадкоємства на 1/3 частину дому. Позивачі посилались на те, що, по-перше, в заповіті спадкодавець розпорядився на випадок смерті тільки відносно грошового вкладу, але нотаріальна контора помилково видала Захарову свідоцтво про право спадкоємства на все май-но, в тому числі і на дім; а, по-друге, вони сплатили гроші заповідачу за відчуження дому, шляхом укладення заповіту, який він зобов’язувався не відміняти й не змінювати, про що є окремий письмовий документ, написаний власноручно заповідачем. В судовому засіданні нотаріус Айматова пояснила, що вона протягом часу складала текст двох заповітів: згідно з першим спадкодавець залишив будинок, який належав йому, в рівних частинах Захарову, Івановій та Сизові. Через 1 день на прохання спадкодавця був складений ще один заповіт, в якому вказувалась, що заповідач не позбавляє права спадкувати інших спадкоємців, але Захарову повинно відійти грошовий внесок та майно, що збережеться в натурі на момент смерті заповідача.
Як треба вирішити справу? Яким чином відбувається скасування та зміна заповіту? Чи можна оспорювати заповіт показаннями свідків?