Віленов, викладач одного із ВЗО, пообіцяв своєму приятелю Хомову посприяти у вступі до закладу на державній основі його дочці. Після того, як були подані документи у вказаний Віленовим ВЗО м. Харкова, він своєї обіцянки не виконав. Хомова вступні іспити не склала і не поступила. На вимогу про недотримання обіцянки та відшкодування затрат на репетитора, дорогу, перебування в м. Харкові та передані подарунки Віленов відповів, що внаслідок нагального свого відрядження, реальної змоги посприяти у вступі на навчання він не мав. До того ж, обіцянка не є підставою для виникнення його обов’язку. Віленов також пояснив, що при зустрічах з Хомовим теж тратився: пригощав при приїздах, приймав у себе вдома, придбавав та висилав літературу для підготовки. Після того, як Хомов йому пригрозив зверненням до прокуратури, Віленов сплатив йому частину коштів. Оскільки Хомов вимагав більше, то Віленов звернувся із заявою в міліцію, а потім до суду про повернення переданих під впливом погрози Хомову грошей.
Які виникли правовідносини? Якими нормами права слід керуватися при вирішенні спору?