Мале підприємство “Сокіл”, м. Хуст, зобов’язалось поставити Кіровоградському облуправлінню компанії “Укрнафтохім” 2 120 тонн бензину на загальну суму 3 240 000 грн., яку останнє повинно було попередньо перерахувати МП “Сокіл” у повному обсязі. У відповідності з умовами договору, договір міг набрати чинності після надання МП “Сокіл” довідки про наявність бензину, ліцензії та дозволу митних органів на вивіз бензину з республіки Білорусь. Перераховані документи МП управлінню не надало. Для виконання умов договору поставки Кіровоградське облуправління компанії “Укрнафтохім” взяло банківський кредит в сумі 2 750 000 грн. і платіжним доручен-ням перерахувало МП “Сокіл” 1 300 000 грн. передоплати. МП “Сокіл” нафтопродукти управлінню не надало, а через 35 днів повернуло отриману суму передоплати.
Кіровоградське облуправління компанії “Укрнафтохім” пред’явило в Вищий господарський суд України позов до МП “Сокіл” на суму 422 880 грн. В суму позову були включені 315 450 грн. штрафу за недопоставку нафтопродуктів та 107 430 грн. збитків по сплаті відсотків за користування банківським кредитом.
Яке рішення повинен винести Вищий господарський суд України?