Акціонерне товариство “Яна” (орендодавець) орендувало у заводу “Нік” (орендар) комп’ютери й автомобілі ГАЗ-53 і ЗІЛ-130. За умовою договору орендодавець повинен був 27 березня 2004 року доставити передані орендарю комп’ютери і автомобілі.
Орендодавець на відправлені йому нагадування від 28.03.2004 цей обов’язок не виконав. Орендар відрядив за місцезнаходженням орендодавця (за 100 км) з 10.04.2004 робітників і транспорт для прийому майна, яке знаходиться в орендодавця, і доставки його орендарю.
Зразу після отримання майна завод подав позов до АТ “Яна” про стягнення 20 тис. грн., включивши в суму позову: вартість капітального ремонту автомобілів і ремонту комп’ютерів; вартість паливо-мастильних матеріалів; вартість комп’ютерних програм; кошти, витрачені на відрядження і заробітну плату, виплачену шоферам заводу і вантажникам; орендну платню за весь час, коли майно знаходилось у АТ “Яна” після закінчення строку оренди. Відповідач позову не визнав.
Крім того, було вказано, що завод не узгодив з АТ “Яна” своє рішення про те, щоб забрати здане в наїм май-но, і тому сам повинен нести витрати за свої односторонні дії. Що стосується поломок комп’ютерів і машин, то за це АТ “Яна” платити не повинно, бо капітальний ремонт повинен виконувати за свій рахунок наймодавець.
Чи обґрунтовані позовні вимоги наймодавця по витребуванню з наймача:
1) вартості капітального ремонту машин;
2) вартості ремонту комп’ютерів;
3) вартості зламаних автомобілів;
4) вартості зіпсованих комп’ютерних програм;
5) вартості ПММ, витрачених на перегонку автомобілів і перевозу комп’ютерів;
6) коштів на відрядження і зарплату шоферам і вантажникам;
7) орендної плати за час, коли знаходилось майно в АТ після закінчення строку договору?
Чи відповідають заперечення наймача заявленим наймодавцем вимогам? Яке рішення повинен винести господарський суд?