Іванов, що є автором книги “Архітектура ХХ сторіччя”, уклав ліцензійний договір з видавничою фірмою “Будкнига” (м. Харків). За договором ліцензіат мав використовувати об’єкт права інтелектуальної власності шляхом видання 2 тис. примірників книги та їх розповсюдження строком один рік. Умова про територію, на яку поширюються надані права, у договорі була відсутня. Винагорода, що мала сплачуватись Іванову, у дого-ворі була вказана фіксованою сумою у дві тисячі гривень.
Через шість місяців після укладення цього договору Іванов уклав ще один аналогічний договір із фірмою “Москнига” (Росія), за яким книга перекладачами фірми перекладалася російською мовою і мала розповсю-джуватись у Росії.
Підприємство “Будкнига” відмовила Іванову у сплаті винагороди за договором, оскільки, за словами їх ге-нерального директора, ліцензіар повів себе нечесно, уклавши ще один договір на ту ж книгу з іншою фірмою. Тому кошти на винагороду авторові “Будкнига” спрямує на покриття своїх збитків, що виникли в неї через появу на ринку зайвого тиражу книги.
Іванов подав позов до суду щодо виплати авторської винагороди.
Дайте аналіз ситуації з посиланням на норми закону. Яке рішення має прийняти суд? На яку територію розповсюджується договір між Івановим і фірмою “Будкнига”? Чи можна укладати два договори на видання однієї і тієї ж книги з різними видавцями?