Для забезпечення водою багатоквартирних житлових будинків (не обладнаних внутрішнім протипожежним водопроводом) улаштовують один водопровідний ввід. На підключенні до міського вуличного водопроводу в колодязі встановлюють засувку. Один водопровідний ввід може подавати воду на декілька будинків житлового кварталу, тобто проектують внутрішньо-квартальний водопровід. Внутрішньо-квартальний водопровід холодної води проектують з чавунних або пластмасових напірних труб. Мінімальний діаметр труб приймають 50 мм при відсутності пожежних гідрантів на мережі і 100 мм – при встановленні пожежних гідрантів. Трубопроводи прокладають в землі на глибині до низу труби не менше ніж 0,3 м нижче проникнення в ґрунт нульової температури до верху труби.
Мережа внутрішнього водопроводу житлових будинків складається з введення, водомірного вузла, відгалуженої мережі, стояків, підводок до санітарно-технічних приладів, змішувальної туалетної та водорозбірної арматури. Для житлових будинків висотою до 7 поверхів використовують тупикові схеми з розташуванням розгалуженої мережі в підвалах.
Водопровідний ввід вводять у технічне підпілля ближче до центру продовженої осі будинку, чим забезпечують більш надійне постачання користувачів водою. Допускається проектування введення з торцу будівлі, якщо міський водопровід проходить поблизу цієї сторони будівлі. На введенні в підпілля будинку біля зовнішньої стінки розміщують засувку і лічильник води. Трубопроводи розгалуженої мережі прокладають в підпіллі по можливості поблизу з водопровідними стояками на відстані не менш ніж 300 мм від стелі підвалу. Водопровідні та каналізаційні стояки розташовують поблизу в санвузлах на відстані 50…100 мм один від одного. Якщо санвузли розташовані окремо від кухонь та ванних кімнат, то стояки можуть розташовуватись також в кухні та ванних кімнатах. Підведення до санітарно-технічних приладів прокладають на висоті 250…300 мм від рівня чистої підлоги.
Магістральний трубопровід прокладають вздовж продовжної вісі технічного підпілля на позначці мінус 0,8 м. До магістралі приєднують водорозбірні стояки і поливальні крани. Поливальні крани призначені для поливу території поблизу будівлі, їх розміщують у цокольній частині будівлі на висоті 350 мм від відтмостки. Зона обслуговування одного поливального крану - 60…70 м периметру будинку.
Висота розташування змішувальної туалетної та водорозбірної арматури від рівня чистої підлоги залежить від її типу та в курсовій роботі приймається за додатком 1.
Відстань по горизонталі між введенням водопроводу і випусками каналізації повинна бути не менше 1,5 м при діаметрі введення до 200 мм включно. Введення водопроводу укладають вище каналізаційних трубопроводів; при цьому зазор між стінками труб по вертикалі повинен бути не менше 0,4 м.
Лічильники холодної води встановлюють на введенні в будинок, на відгалуженні до нагрівача холодної води, на підключенні до водорозбірного стояка підводок кожної квартири. Перед кожним лічильником встановлюють сітчастий фільтр води, а після нього – зворотний клапан.
Запірну арматуру встановлюють: на введенні в будинок, на водомірному вузлі, на розгалуженні магістралі, на підключенні водорозбірних стояків і поливальних кранів до магістралі, на відгалуженні до водонагрівача холодної води, на відгалуженні у кожну квартиру і до змивальних бачків унітазів. При умовному проході трубопроводів до Ду 50 встановлюють клапани (вентилі) або кульові крани, при Ду 50 і більше – засувки.
Для попередження можливості опорожнення внутрішнього водопроводу під час ремонту мережі труби прокладають з похилом 0,002 (200/0) в бік лічильника води та в понижених місцях встановлюють вентилі або пробки. Труби зовнішньої частини введення укладають нижче максимального рівня промерзання ґрунту не менш ніж на 0,1 м до верху труби з похилом не менше 0,005 (500/0) (в залежності від рельєфу місцевості) бажано в бік міського водопроводу.