Ринок капіталу має складну структуру, оскільки капітал існує у різних формах, отже. Поняття капіталу це багатогранне явище.
Капітал (із латинської мови capitalis головний) це само зростаюча авансована вартість; вкладення, які дають змогу отримати дохід. Його матеріально-речовим змістом є речові, особисті, інтелектуальні, фінансові фактори виробництва, його продукти.
Капітал у грошовій формі виступає опосередковуючим фактором виробництва. Він не бере безпосередньої участі у процесі виробництва, проте є необхідним для започаткування виробництва, його розширення і безперервності. Грошовий капітал у своєму русі перетворюється у позичковий капітал.
Позичковий капітал це грошовий капітал, що надається його власником у позику іншим економічним суб'єктам з метою одержання доходу у формі позичкового відсотка. Позичковим капіталом характеризується чистою продуктивністю. Чиста продуктивність це річна норма відсотка, за якої витрати на позичений капітал повинні окупитися.
Плата за користування грошовим капіталом виступає у формі відсоткової ставки або у формі позичкового відсотка. Процент це плата або ціна грошового капіталу, яку одержує його власник. Розмір процента виступає у вигляді процентної ставки. Процентна ставка це відносна величина процентних виплат, які виплачуються покупцем продавцю-власнику грошового капіталу за його надання у тимчасове розпорядження.
Сучасна економічна теорія здебільшого трактує процент як ціну, яка виплачується за право користуватися певною сумою грошей зараз, щоб не чекати доки ми її накопичимо в майбутньому. Це пояснюється дією закону спадної віддачі, оскільки гроші мають сьогодні більшу цінність (корисність) ніж будуть мати в майбутньому.
Отже, позичковий відсоток є ціною грошового капіталу. Його можна розглядати як дисконт компенсацію за втрату частини вартості, як винагороду за ризик при наданні грошового капіталу у позику.
Норма відсоткової ставки це та сума грошей, яку треба заплатити із кожної позиченої грошової одиниці.
Розмір або норма відсоткової ставки зумовлена:
факторами попиту (насамперед, чистою продуктивністю позичених грошей);
факторами пропозиції, до яких належать: рівень інфляції, рівень облікової ставки, ступінь ризику, термін, на який береться позика, величина позики, величина податків, конкуренція на грошовому ринку.
З огляду на інфляцію розрізняють номінальну і реальну відсоткову ставку.
Номінальна відсоткова ставка це ринкова ціна кредиту, виражена в грошових одиницях за поточним курсом ( у поточних цінах).
Реальна відсоткова ставка це відсоткова ставка, виражена у незмінних грошових одиницях або скоригована з урахуванням інфляції. Вона визначається за формулою:
Rр = Rн Т і , де
Rр реальна відсоткова ставка,
Rн номінальна відсоткова ставка,
Т і - темпи інфляції.
Прибуток, його форми та функції.
Величина доходу підприємця, як і власників інших ресурсів, визначається граничним продуктом такого ресурсу як підприємницький хист. Винагорода, яку отримує підприємець, набуває форми підприємницького доходу, або прибутку. Прибуток це винагорода підприємця за його організаційні здібності, управління виробництвом, інновації і ризиковий характер діяльності.
Розрізняють бухгалтерський, економічний та нормальний прибуток.
Щоб їх визначити необхідний валовий дохід. Валовий дохід (TR) це виручка від виробництва і реалізації певного обсягу продукції. Він визначається за формулою:
TR = P*Q, де
Р ціна товару;
Q кількість виробленої та реалізованої продукції.
Бухгалтерський прибуток це різниця між валовим доходом, отриманим від реалізації товарів і послуг, і сумою бухгалтерських (явних) витрат на виробництво і реалізацію цих товарів і послуг.
Пб = TR ТС, де
Пб прибуток бухгалтерський;
ТС сукупні явні витрати.
Економічний прибуток це різниця між валовим доходом і сумою усіх економічних (явних і неявних) витрат виробництва.
Нормальний прибуток це мінімальний дохід, який дає можливість підприємцю здійснювати виробництво без збитків і залишитися в галузі. Він визначається як сума всіх мінімальних потенційних доходів, що є втратами від альтернативних варіантів використання можливостей підприємця, тобто, це альтернативні, або неявні витрати. Нормальний прибуток дорівнює сумі економічних витрат.
Прибуток, одержаний за всіма видами господарської діяльності фірми, становить балансовий прибуток. Він характеризує кінцевий фінансовий результат виробничої і невиробничої діяльності підприємства. Із балансового прибутку сплачують податки, проценти за кредит та інші неподаткові обовязкові платежі.
Чистий прибуток це та частина прибутку, що залишається після сплати обов'язкових платежів. Чистий прибуток є джерелом розширення і розвитку виробництва, поповнення страхових і резервних фондів, виплати дивідендів по акціях та процентів по облігаціях, задоволення соціальних потреб і стимулювання праці працівників. Отже, частина чистого прибутку розподіляється між співвласниками підприємства, із нього сплачують дивіденди, відсотки по облігаціях, а все, що залишається, становить нерозподілений прибуток.
Нерозподілений прибуток залишається в розпорядженні підприємства і використовується для інвестування виробництва, тобто є джерелом розширення, вдосконалення, оновлення виробництва.
Ефективність господарської діяльності підприємства виражають за допомогою рівня прибутковості або рентабельності.
Джерела прибутку:
раціональне поєднання та ефективне використання виробничих ресурсів;
зниження витрат праці та капіталу в розрахунку на одиницю продукції;
запровадження у виробництво впроваджень НТП, інноваційність та ризик господарської діяльності;
прискорення оборотності коштів підприємства;
наявність певного ступеня монопольної влади.
Функції прибутку:
первинна, рушійна сила виробництва;
засіб (інструмент) до ефективного використання ресурсів і їх розподілу серед альтернативних видів виробництва;
прибуток є одним із засобів розподілу національного доходу;
прибуток стимулює нововведення та інвестування підприємствами.