Економіка більшості країн світу є відкритою економікою. Для сучасного світу характерною є взаємозалежність економік країн, які, вирішуючи свої проблеми, спираються не тільки на власні можливості але і на ті можливості, які пов'язані з їх участю у світовому господарстві.
Світове господарство це внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками.
Під світовим господарством розуміють сукупність національних господарств окремих країн, об'єднаних всесвітнім поділом праці і системою міжнародних економічних відносин. Світове господарство можна розглядати і як сукупність світових ринків: ринку ресурсів, продуктів, фінансових ринків із відповідною світовою інфраструктурою.
Світове господарство ґрунтується на міжнародному поділі праці. Міжнародний поділ праці це спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їх природнокліматичних, історичних та економічних умов.
Основними чинниками, що зумовили поділ праці між країнами, були відмінності у володінні природними ресурсами, у їх природно-кліматичних умовах, географічному розташуванні, історичних традиціях виробництва та інше. В сучасний період основний вплив на міжнародний поділ праці здійснює продовження поділу праці в середині країни, який охоплює різні види спеціалізації -- міжгалузеву, внутрішньогалузеву і технологічну.
Сучасний етап міжнародного поділу праці характеризується інтернаціоналізацією господарського життя та міжнародною економічною інтеграцією.
Інтернаціоналізація економіки це формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозвязків між країнами завдяки відкритості національних економік.
Міжнародна економічна інтеграція процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму.
Таким чином, характерною особливістю сучасного світового господарства є його глобалізація.
Під глобалізацією розуміють широкий спектр процесів, що відбуваються в сучасному світі - інтеграцію ринків ресурсів, продуктів і капіталу, появу єдиних для цілого ряду країн валют, уніфікацію стандартів і споживчих смаків, лібералізацію руху капіталів між країнами, введення єдиних правил у сфері регулювання банківських і фінансових операцій та інше.
Глобалізація відкриває нові можливості для економічного розвитку країн. Разом з тим вона має і негативні сторони, зокрема, наражає національну економіку на небезпеку зовнішніх збурень, потрясінь та інше. Тому в сучасних умовах особливої ваги набувають питання захисту національних інтересів країн.
Міжнародні економічні відносини (МЕВ) економічні відносини в системі світового господарства.
Форми міжнародних економічних відносин:
міжнародний рух капіталів;
світова торгівля;
міжнародні валютно-фінансові відносини;
міжнародна міграція робочої сили;
міжнародне науково-технічне співробітництво.
Міжнародний рух капіталів (МРК) переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку.
Функції міжнародного руху капіталів:
забезпечення економіки готівкою;
надання можливостей корпораціям та окремим особам отримувати дохід від розміщення їхніх тимчасово вільних грошових засобів;
перерозподіл ресурсів у глобальному масштабі.
Розрізняють експорт підприємницького капіталу (для одержання прибутку) і експорт позичкового капіталу (для одержання процента). Експорт підприємницького капіталу здійснюється у вигляді інвестицій, створення за кордоном спільних підприємств, дочірніх компаній або філій. Якщо експортер є повним власником підприємства або контрольного пакета акцій, то це прямі інвестиції; якщо ж повний контроль експортера над іноземним підприємством відсутній, то такі інвестиції називають портфельними.
Міжнародні кредити можна розглядати і класифікувати за різними ознаками. За цільовим призначенням розрізняють: комерційні кредити, які надаються іншим країнам під закупівлю певних товарів фірм, які визначає кредитор; інвестиційні кредити надаються для будівництва певних об'єктів або розширення діючих. За формами надання: фінансові кредити вони не мають чіткого цільового призначення, позичальник може їх використати на погашення зовнішньої заборгованості, закупівлю засобів виробництва, інших товарів; товарні кредити надаються у формі товарів і матеріальних цінностей; валютні кредити надаються у вільноконвертованій валюті та у формі валютних цінностей. За строками: короткострокові терміном до 1 року для закупівлі сировини та матеріалів; середньострокові терміном від 1 до 5 років для придбання верстатів, обладнання, машин; довгострокові на термін понад 5 років для будівництва суден, мостів, інших споруд.
Форми міжнародного науково-технічного співробітництва:
створення спільних науково-співробітницьких центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх оригінальних ідей у галузі науки, техніки тощо;
консультації та координація дій у галузі науково-технічної політики;
організація підготовки кваліфікованого персоналу дослідників;
спільні дослідження світового досвіду в галузях організації виробництва і праці.
Міжнародна торгівля та її теорії.
Збільшення кількості товарів, що вивозилися за кордон зумовило утворення світового товарного ринку.
Світовий ринок - це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базуються на міжнародному поділі праці. Головним змістом світового ринку є пересування товарів і послуг між країнами, тобто міжнародна торгівля. Під міжнародної торгівлею розуміють сферу міжнародних товарно-гошових відносин, яка являє собою сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу. Світова торгівля форма МЕВ, що ґрунтується на глибокому МПП, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем, природними, географічними та іншими умовами. Міжнародна торгівля складається із двох зустрічних потоків - експорту та імпорту, різниця між якими складає торгівельне сальдо, а сума вартісних обсягів експорту та імпорту називається торговельним оборотом. Експорт продаж товарів та послуг за кордон, а імпорт купівля товарів та послуг з-за кордону.
Необхідність міжнародної торгівлі зумовлена рядом чинників:
- міжнародна торгівля є засобом збільшення обсягів виробництва і добробуту населення;
- нерівномірність розподілу економічних ресурсів - природних, людських, інвестиційних - між країнами. Тому для підвищення і розвитку національного виробництва потрібен їх імпорт;
- потреба в нових технологіях;
- наявністю специфічних продовольчих товарів, які споживаються в усьому світі, але можуть вироблятися лише в окремих країнах (кава, какао, цитрусові тощо);
- потребою в іноземній валюті.
Міжнародна торгівля розвивається швидкими темпами, набагато випереджаючи зростання виробництва. У сферу світової торгівлі щороку надходить 1/5 усього, що видобувається, вирощується і виробляється на планеті. При цьому збільшується питома вага не сировини та енергоносіїв, а продукції обробної промисловості, яка нині становить понад усієї торгівлі, а частка машин і обладнання 1/3.
Теорії міжнародної торгівлі:
Історично першою є теорія меркантилізму. Ця теорія ґрунтується на тому, що багатство нації визначається обсягом золота. Тому завдання національних держав продавати більше, купувати менше, сприяючи таким чином переміщенню золота, яке виконувало функцію світових грошей, з одних держав у інші.
Класичні теорії зовнішньої торгівлі:
1.Теорія абсолютних переваг А. Сміта виходить з того, що добробут нації залежить від ступеня поглиблення поділу праці, в тому числі й міжнародного. Кожна країна має виробляти ті товари і послуг