Форма суспільного виробництва це певний спосіб організації господарської діяльності.
Людство пройшло довгий історичний шлях розвитку і знало дві основні форми організації суспільного виробництва: натуральну і товарну. Історично першою формою суспільного виробництва було натуральне господарство.
Натуральне (самодостатнє) виробництво це такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для власного та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками. Його ознаки:
- виробництво здійснюється для власних (внутрішніх) потреб виробника;
- замкненість економічної діяльності (економічно самостійне господарство опирається на власні ресурси і забезпечує себе усіма життєвими благами);
- нерозвинений поділ праці (універсалізація праці);
- переважає ручна праця, примітивні засоби виробництва та найпростіша організація праці;
- визначальна роль у збільшенні обсягів виробництва належить приросту ресурсів;
- відсутність, або випадковий характер обміну;
- примітивність, рутинність виробництва.
На зміну натурального господарства прийшло товарне виробництво, розвиненіша і ефективніша форма суспільного виробництва.
Товарне виробництво це такий тип організації виробництва, за якого продукти виробляються для продажу на ринку, для їх обміну, який базується на суспільному поділі праці та економічній відокремленості виробників.
Основні передумови і ознаки товарного виробництва:
суспільний поділ праці;
економічна відокремленість виробництва на основі приватної власності;
ринковий зв'язок між виробником і споживачем;
еквівалентність обміну;
виробництво для задоволення не власних потреб, а для обміну;
економічна конкуренція.
Розрізняють два типи товарного виробництва: просте і розвинене. Просте товарне виробництво при якому процес виробництва здійснюється власниками засобів виробництва. Це дрібне виробництво самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Гроші, отримані від продажу своєї продукції використовують для задоволення власних потреб у певних товарах. Розвинене товарне виробництво базується на найманій праці і машинній індустрії. Це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, притаманний капіталістичному суспільству.
Усі результати товарного виробництва виступають у формі товарів.
Товар продукт виробництва, виготовлений для продажу, а не для власного споживання; це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну. Він характеризується:
споживчою вартістю здатністю задовольняти певну потребу;
вартістю витратами праці на його виробництво. Вартість товару проявляється у своїй зовнішній формі міновій вартості. Це певне кількісне співвідношення, у якому один товар обмінюється на інший.
Наведена характеристика властивостей товару узгоджується із теорією трудової вартості, вона була започаткована класичною політичною економією, а згодом розроблялась марксистською політекономією.
Вартість за трудовою теорією визначається уречевленими в товарі суспільно необхідними витратами праці. Споживча вартість у класиків є об'єктивною, абстрактною якістю будь-якого товару або послуги, щоб задовольняти потреби людей.
Закон вартості є законом функціонування і розвитку товарного виробництва, він регулює зв'язки між товаровиробниками, а також розподіляє і стимулює суспільну працю в умовах товарного виробництва.
Закон вартості це закон, який передбачає, що виробництво і обмін товарів можуть здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.