Для успішного засвоєння цієї теми варто усвідомити, що найзначнішу частину насильницьких злочинів складають навмисні убивства, навмисне заподіяння шкоди здоров'ю, катування, зґвалтування, розбої, насильницькі грабежі і поєднане з насильством хуліганство, їхній стан, динаміка і географія характеризують насильницьку злочинність в цілому.
Основою об'єднання цих злочинних діянь у кримінологічно значимій групі є такі критерії:
- спосіб дій злочинця - фізичне насильство над особою, спроба або погроза його застосування;
- форма провини - намір;
- об'єкт зазіхання - фізичний стан особи.
Насильницькі злочини за ступенем суспільної небезпеки і тяжкості заподіюваних наслідків перевершують інші кримінальні прояви. Вони завдають непоправної шкоди суспільству. Щорічно потерпілими від них стають сотні тисяч людей. Особам, які вчинюють такі злочини, характерний стереотип агресивно-насильницької поведінки в побуті та
дозвіллі мікросередовища. Такі кримінальні діяння найбільш осудливі з позиції загальнолюдської моралі.
Зазначимо, що останніми роками відзначається збільшення частки злочинців, які мають патологічні відхилення в психіці, що не передбачають осудність (дебільність, органічні захворювання центральної нервової системи, психопатії, сексуальні відхилення). Багато в чому це пов'язано з процесами алкоголізації і наркотизації населення.
Важливо також взяти до уваги те, що правоохоронним органам часто доводиться протистояти організованим групам і формуванням злочинців, які вчинюють тяжкі посяган-
ня на особу під час розбійних нападів, бандитизму, вимагання. Характерними рисами таких груп є порівняно тривалий час дії, професіоналізм, наявність досвідчених організаторів, озброєність, ретельне планування кримінальних акцій, витонченість способів їх вчинення, конспіративність тощо.
Причини та умови насильницьких злочинів доречно розглядати за сферами суспільного життя: соціально-економічною, соціально-політичною, організаційною, правовою,
морально-психологічною та іншого характеру. Зазначимо, що попередження насильницьких злочинів і хуліганства залежить від перетворень, що відбуваються в країні, соціально-економічного і політичного характеру, пов'язаних із затвердженням загальнолюдських цінностей, гуманізацією морального клімату, реалізацією принципів соціальної справедливості. Рішення цих загальносоціальних завдань створює передумови для успішної боротьби з насильницькими злочинами і хуліганством.
Також слід визначити основні напрями спеціально-кримінологічних заходів попередження насильницьких злочинів і хуліганства.
При здійсненні профілактики треба відповідно до конкретної ситуації обрати форму реагування: епізодичну, тривалу, невідкладну та екстрену.
Названі форми реагування в різних випадках передбачають активний захист громадян, які можуть постраждати від агресивних дій; придушення опору правопорушників;
вилучення в них зброї; їхнє затримання і т. п. Після цього вирішується питання про притягнення цих осіб до кримінальної чи адміністративної відповідальності.