Виходячи з цього, можна виділити два види прогнозування:
ü прогнозування злочинності, що спирається на статистичні закономірності масового соціального явища,
ü прогнозування індивідуальної поведінки (індивідуальний кримінологічний прогноз), яке здійснюється, виходячи з психології особистості та її діяльності в минулому.
Також виділяються види прогнозування по строках:
ü короткострокове (1—2 роки);
ü середньо-строкове (3—5 років);
ü довгострокове або перспективне (10—20 років).
За територіальною ознакою розрізняються:
ü загальнодержавне,
ü регіональне
ü місцеве прогнозування.
Існує також прогнозування у відповідній галузі господарства (відомче прогнозування), можна здійснювати прогнозування на окремому підприємстві.
Серед основних методів кримінологічного прогнозування можна відмітити метод екстраполяції, метод експертних оцінок та математичне моделювання.
Слід розуміти, що метод лінійної екстраполяції має. задовільні результати лише на найближчий період, оскільки при застосуванні цього методу ігноруються зміни криміногенних факторів. Цей метод грунтується на тому, що розвиток явищ має певну інерцію. До таких інертних явищ відноситься й злочинність. Наприклад, якщо у попередні
роки встановлена певна структура злочинності, то найближчим часом вона не може значно змінитися.
Метод експертних оцінок — опитування спеціалістів: яким буде зміна того чи іншого явища у перспективі та на чому грунтується їх думка. Кінцевий прогноз може бути зроблений на підставі думки більшості чи на підставі думки найбільш авторитетного експерта.
Прогностична математична модель також надає можливість робити короткострокові прогнози, оскільки в ній враховуються всі закономірності розвитку явищ, які можуть бути виражені математичними формулами. В кримінології моделювання носить у більшості випадків оцінний характер (щось середнє між експертною оцінкою та моделюванням).
Слід підкреслити, що кримінологічний прогноз носить вірогідний характер: стосовно будь-якої людини не можна гарантувати вчинення або невчинення нею злочину. Тому на підставі прогнозу можна робити висновки лише про необхідність застосування заходів некарального характеру.
Кримінологічне планування — підготовка, складання та затвердження планів попередження злочинів. Воно виступає однією з форм координації діяльності з попередження злочинності. Традиційно виділяють територіальне та відомче планування. Також його розрізняють по строках (коротко-, середньо- та перспективне). Кримінологічне планування всіх видів та рівнів має відповідати основним вимогам:
— воно має бути колективним;
— виконавці повинні мати відповідні повноваження;
— заходи мають бути узгодженими між собою;
— заходи мають відповідати конкретній обстановці в регіоні (відомстві) та своєчасно корегуватися у разі її зміни.
Студенти повинні також знати основні етапи планування, їх зміст та особливості кримінологічного планування стосовно різних виді» злочинності.
План семінарського заняття з вивчення теми
1. Поняття кримінологічного прогнозування. Прогноз та гіпотеза.
2. Види кримінологічного прогнозування. Їх практичне значення.
3. Особливості індивідуального кримінологічного прогнозування (на прикладі
4. кримінальної справи).
5. Кримінологічне планування: поняття, сутність, значення.
6. Поняття попередження, профілактики, обмеження, контролю злочинності.
7. Загально-соціальні та спеціально-кримінологічні заходи профілактики злочинності (показати на конкретних прикладах). Рання та ситуативна профілактика злочинів.
8. Принципи функціонування профілактичної системи.
9. Попереджувальна робота державних органів влади. Робота органів МВС та прокуратури з припинення, запобігання та профілактики злочинів.
10. Форми участі громадськості у боротьбі зі злочинністю ,форми та методи координації профілактичної діяльності.
Словник найчастіше вживаних термінів за темою
Попередження злочинності — комплекс взаємопов'язаних заходів, що вживаються державними органами і громадськістю з метою зниження рівня злочинності та усунення причин, що її породжують.
Предмет профілактики злочинів — включає в себе: поняття профілактичної діяльності, її види, форми та рівні, суб'єкти і об'єкти, організаційні та правові засади, тактику і методику профілактики окремих видів злочинів.
Заходи профілактичного впливу — профілактичні бесіди, офіційні попередження, профілактичний облік, паспортизація підприємств та організацій, кримінологічна експертиза, профілактичний припис тощо.
Профілактика злочинності — система заходів, спрямованих на виявлення, обмеження або нейтралізацію криміногенних факторів і суспільної небезпеки особи злочинців.
Профілактика віктимологічна — система заходів, спрямованих на зниження у населення і окремих громадян ризику стати жертвами злочинних посягань.
Профілактичний вплив — сукупність різного роду дій, спрямованих на послаблення та усунення аитисуспільних намірів у сві домості осіб, які вчиняють або потенційно здатні допустити правопорушення.
Рівні профілактики — а) індивідуальна профілактика; б) профілактика в соціальних групах і колективах; в) загально-соціальна профілактика, тобто попереджувальна діяльність, що здійснюється у суспільстві в цілому.
Суб'єкти профілактики злочинів — державні органи, юридичні особи та фізичні особи, які прямо чи опосередковано беруть участь у протидії злочинності.
Форми взаємодії суб'єктів профілактики — 1) спільне вивчення стану злочинності та інших правопорушень на території обслуговування; 2) розроблення і вживання спільних заходів із запобігання злочинам; 3) спільні перевірки стану боротьби зі злочинністю на окремих об'єктах; 4) спільні виїзди до населених пунктів, навчальних закладів, на підприємства для подання допомоги в запобіганні злочинам; 5) підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють попереджувальну діяльність; 6) обговорення результатів вживання заходів із запобігання правопорушень; 7) обмін інформацією, що становить взаємний інтерес.
Форми профілактичної діяльності органів внутрішніх справ — 1) реєстрація та своєчасне розкриття злочинів, а також розшук злочинців; 2) ведення справ профілактичного обліку осіб, схильних до правопорушень; 3) індивідуальні бесіди з ними; 4) вживання необхідних заходів впливу (попередження, штраф, адміністративний арешт, направлення на лікування, притягнення до кримінальної відповідальності); 5) проведення різноманітних операцій, рейдів з метою виявлення антисуспільних елементів, причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів і вжиття заходів для їх ліквідації; 6) проведення правової пропаганди серед населення.
Взаємодія суб'єктів профілактики — узгоджена за метою, часом і місцем спільно керована, взаємопов'язана діяльність рівноправних, адміністративне незалежних один від одного суб'єктів, що грунтується на законодавчих та підзаконних нормативних актах, з метою запобігання злочинам та іншим правопорушенням на території обслуговування; виділяють два основні види взаємодії: внутрішньовідомчі та міжвідомчі. За тривалістю взаємодія може бути як короткострокова, так і довгострокова.
Індивідуальна профілактика — система заходів цілеспрямованої діяльності, об'єктом якої є особи з кримінальними нахилами, для запобігання вчинення ними злочинів, нейтралізації та ліквідації у них криміногенних якостей.
Кримінологічна прогностика — галузь кримінології, що вивчає методику і закономірності прогнозування стану та динаміки злочинності, окремих її видів, а також заходів боротьби з нею.
Об'єкти кримінологічного прогнозування — злочинність, особа злочинця, детермінанти та наслідки злочинності, заходи боротьби з нею.
Планування кримінологічне — опрацювання мети та завдань у сфері боротьби зі злочинністю, напрямків, шляхів і засобів вирішення цих завдань, їх нормативного, інформаційного, організаційного, методичного і ресурсного забезпечення на певний період.
Попередження індивідуальне — конкретизація загально соціальних та спеціально-кримінологічних заходів щодо окремої особи.
Прогноз кримінологічний — імовірне припущення щодо майбутнього стану злочинності, її детермінанти та можливості профілактики, що включає в себе якісну оцінку передбачуваних змін і зазначення приблизних строків.
Питання для опанування та обговорення
1. Методи кримінологічного прогнозування злочинності та індивідуальної злочинної поведінки.
2. Зарубіжний досвід участі громадян громадських формувань в охороні правопорядку та профілактиці злочинів.
3. Роль органів внутрішніх справ у попередженні злочинів.
4. Форми і методи віктимологічної профілактики.
5. Особа потерпілого та її правовий захист.
6. Віктимологічна профілактика окремих видів злочинів.
7. Особливості віктимологічної профілактики серед неповнолітніх.
Самостійна робота для вивчення теми:
Тести
1. Причини злочинності – це:
а) ті процеси та явища, які породжують злочинність як свій безпосередній зв’язок;
б) явища, процеси, які самі не породжують злочинність, але сприяють, полегшують формуванню і дії причин злочинності;
в) провокуюча властивість жертв злочинів;
г) усе перераховане.
2. Умови злочинності – це:
а) ті процеси та явища, які породжують злочинність як свій безпосередній зв’язок;
б) явища, процеси, які самі не породжують злочинність, але сприяють, полегшують формуванню і дії причин злочинності;
в) провокуюча властивість жертв злочинів;
г) усе перераховане.
3. Причини і умови, які існують незалежно від волі і свідомості людей – це:
а) об’єктивні;
б) об’єктивно-суб’єктивні;
в) суб’єктивні.
4. Детермінанти, котрі цілком залежать від діяльності людей – це:
а) об’єктивні;
б) об’єктивно-суб’єктивні;
в) суб’єктивні;
г) як об’єктивні, так і суб’єктивні.
5. За змістом детермінанти підрозділяються на:
а) постійні;
б) локальні;
в) біологічні;
г) ідеологічні.
6. За суттю детермінанти підрозділяються на:
а) культурно-виховні;
б) соціальні;
в) тимчасові;
г) регіональні.
7. До економічних чинників злочинності належить:
а) відсутність тотального державного контролю в усіх сферах суспільних відносин;
б) політична нестабільність;
в) вади економічної політики держави;
г) недосконала робота органів влади.
8. До ідеологічних чинників злочинності належить:
а) пияцтво;
б) деформація ціннісних орієнтацій;
в) недоліки господарського механізму;
г) політична криза.
9. До політичних чинників злочинності належить:
а) низький рівень правової свідомості;
б) конфлікти між різними гілками влади;
в) міграція;
г) інфляція.
10. До соціальних чинників злочинності належить:
а) нерівність членів суспільства;
б) наркоманія;
в) етнічні конфлікти;
г) недосконалість чинного законодавства.
11. Детермінанти злочинності - це:
а) обставини вчинення окремого злочину;
б) умови, які сприяють злочинності;
в) причини вчинення певного злочину;
г) чинники у різних сферах суспільного життя, що обумовлюють вчинення певного злочину.
д) причини та умови, які сприяють поширенню злочинності;