Особливост кризи в Укран

Особливост кризи в Укран. нфляця - це свордний податок, яким держава шляхом випуску нчим не забезпечених паперових грошей обклада грошов засоби в нацональнй валют юридичних фзичних осб. В економчнй лтератур використовуться навть такий термн iнфляцйний податок, це грший з всх видв податкв, бо внаслдок його застосування страждають передусм фзичн особи з фксованим чи невеликими прибутком пенсонери, нвалди, державн службовц, практично вс особи наймано прац. Зростання грошово маси в Укран в 1992 г. в бльш нж 16,9 разв свдчить про те, що гiперiнфляця в нашй кран була реальнстю.

Треба визначити, що iнфляцйн процеси в нашй кран викликаються не тльки економчним спадом бюджетним дефцитом. На протяз десятирч закладалися народногосподарськ диспропорц мж галузями промисловост, що виробляють засоби виробництва предмети споживання, мж добувними перероблюючими галузями економки, мж промисловим сльськогосподарським виробництвом т Сюди ж можна вднести надзвичайну мiлiтаризацю економки.

Внаслдок в економчному органзм давно порушився обмн речовин. Деякий час грошова маса в нашй кран штучно обмежувалася. Зайв грош вилучалися з обгу в основному за допомогою мпорту алкоголю. Потм ситуаця рзко змнилася. Рзко скоротилися валютн надходження, вдповдно, мпорт. Зменшився прибуток держбюджету вд продажу алкогольних напов кампаня боротьби за загальну тверезсть.

Одночасно були розгорнут широк соцальн програми, не пдкрплен реальними матеральними ресурсами. У звязку з утворенням комерцйних структур передусм банкв став неможливим мсцевий розподл грошового обгу на наявний безготвковий. Внаслдок накладення всх цих чинникв вкуп з директивним управлнням грошовою масою ми на рубеж 1989-1990 р. р. впритул пдйшли до гiперiнфляц. Уряд був не в змоз стримати небезпечн iнфляцйн явища.

Вони стали наростати як снжний ком, пдтриман спадом виробництва, все зростаючою бюджетною емiсiю, нестримною кредитною експансю комерцйних банкв т. з. кредитна нфляця, розвалом дино грошово банквсько системи крани. В пдсумку ми одержали оте, що повинн були одержати - гiперiнфляцю на фон рзкого спаду виробництва. Перетворення в прах заощаджень населення, оборотних коштв пдпримств, знецнювання банквських капталв активв на фон вдмних процентних ставок, триваюче падння валютного курсу карбованця а потм гривн, вдсутнсть нвестицй нвестицйно полтики у пдпримств, банкв, та й у держави, безперспективнсть ринку цнних паперв внаслдок неминучо втрати частини вкладено в акц та облгац вартост, витиснення з платжного обгу гривн доларом, загроза переходу вд товарно-грошових вдносин до натурального обмну - ось ц радощ, що несе гiперiнфляця та нфляця.

Можна казати, що застосовуючи методи боротьби з нфляцю уряд та НБУ подолали марш гпернфляц по Укран. Гострота кризового стану функцонально економки змусила уряд та НБУ докорнно змнити свою полтику.

Грошово-кредитну полтику було змнено з експансйно на жорстку рестрикцйну. У 1994 роц монетарна полтику НБУ будувалася орнтуючись на приборкання нфляц. Ще наприкнц 1993 року було запровадженно ряд заходв по стримуванню зростання грошово маси в обгу. Якщо в IV квартал 1993 року середньомсячн темпи нфляц становили 66,4 то в квартал 1994 року темпи нфляц було знижено до 12,4, а в квартал до 5. У 1995 роц темпи нфляц продовжували знижуватися з 21,2 у счн до 4,6 у серпн з традицйним для Украни осннм пдвищенням у вересн до 14,1, 9,1 у жовтн.

Як вже зазначалося, уряд та НБУ застосовуючи методи боротьби з нфляцю подолали марш гпернфляц по Укран. Для пдтвердження цього факту наведу ндекси споживчих цн ндекси нфляц по Укран на лютий 2000 р. Запорзьке обласне управлння статистики Таблиця ндекси споживчих цн ндекси нфляц по Укран Рк1996199719981999ндекс за рк139,7110,1120,0119,2За счень 2000 р. ндекс нфляц становить 104,6. 2. Антиiнфляцiйна полiтика держави, методи боротьби з нфляцю 2.1 Методи антиiнфляцiйного оподаткування Свiтовий досвiд виробив двi головнi концепцi антиiнфляцiйних заходiв, що спираються на кредитно-грошову i фiскальну полiтику. Це-заходи або безкомпромiсно боротьби з iнфляцiю, або адаптацi, пристосування до життя в умовах iнфляцiйно нестабiльностi.

Перший метод реалiзустья шляхом змiн у системi оподаткування як правило пiдвищення податкiв та введенням жорсткого державного контролю цiн та зарплати.

Другий метод це iндексацiя доходiв, застосування механiзму корегування процентних ставок вiдповiдно до темпiв iнфляцi та iн. До того ж необхiдною повна адаптацiя усiх економiчних iнституцiй до функцiонування в умовах iнфляцi. Адаптацiйна полiтика ма своi недолiки кошти на компенсацiйнi надбавки населенню треба брати з державного бюджету, тобто врештi-решт через податки, або робити грошову емiсiю, що знову призведе до зростання iнфляцi. Як правило, в умовах боротьби з iнфляцiю цi методи використовуються комплексно, що да бiльш виражений ефект, i дозволя пом якшити труднощi, припадаючi на долю економiки краiни.

Методи антиiнфляцiйного оподаткування. В процесi стримування iнфляцi податки вiдiграють двосту роль. Скорочуючи доходи, що виступають як джерела витрат для споживачiв, високi податки носять антиiнфляцiйний характер. Однак, податки можуть також збiльшувати витрати виробництва, пiдвищуючи через це рiвень цiн на товари. Розглянемо тi спотворення в оподаткуваннi, якi викличе неочiкувана iнфляцiя, тобто випадок, коли цей елемент економiчно системи крани до дiй в умовах iнфляцi не пристосований.

У разi, якщо податкова система крани ма труднощi з адаптацiю до iнфляцiйних процесiв, виникають такi складнi проблеми По-перше, iз зростанням рiвня цiн частка податкових виплат у загальному обсязi реальних доходiв збiльшуться, породжуючи, таким чином, ефект прогресивного зростання податкiв. Якщо б податки знаходилися у постiйнiй пропорцii до номiнальних доходiв незалежно вiд розмiру останнiх, у цьому не було б нiяко проблеми, оскiльки в такому разi люди сплачували б однаковий, не залежний вiд рiвня цiн вiдсоток свох доходiв у виглядi податкiв. Але, оскiльки, норма оподаткування при використаннi його прогресивно форми ма тенденцiю зростати разом з рiвнем номiнальних доходiв, то iнфляцiя, призводячи до збiльшення номiнальних доходiв, тим самим збiльшу й частку податкiв у складi реальних доходiв.

Друга проблема пов язана з оподаткуванням капiталу.

Ця проблема дуже складна, оскiльки зростання капiталу, пов язане з приростом ринково вартостi активiв, реагу на iнфляцiю бiльш оперативно, нiж реальнi прибутки на цей капiтал. Жоднiй кранi не вдалося досягти суттвого успiху у нейтралiзацi наслiдкiв впливу iнфляцi на оподаткування капiталу. Деякi фахiвцi у сферi податкiв навiть вважають, що найбiльша шкода вiд iнфляцi поляга саме у тому, що вона збiльшу фактичне оподаткування капiталу. Подiбна проблема оподаткування виника й по вiдношенню до доходiв у вигдядi вiтсоткiв на капiтал.

Вiзьмемо простий приклад. Припустимо, що iнфляцiя збiльшусться з 5 до 10 й вiтсотковi ставки зростають разом з iнфляцiю в пропорцi один до одного, як це й припускаться залежнiстю Фiшера. Iз збiльшенням номiнальноi вiтсотково ставки на 5 пунктiв реальна вiтсоткова ставка до сплати податкiв не змiнються. Але, якщо номiнальний доход на вiтсотки оподатковусться в розмiрi, скажiмо, 28, то уряд забира у виглядi податку 1,4 вiтсоткового пункту 0,28 5 з сукупних п яти пунктiв iнфляцiйно надбавки, скорочуючи, таким чином, реальну суму доходiв по процентах пiсля сплати податкiв, що отримують кредитори.

У цьому разi кредитор фактично несе збитки в наслiдок дi iнфляцi, тодi як уряд ма зиск. Такi умови дестимулюють кредиторiв, що й одним з негативних ефектiв iнфляцi. Слiд вiдмiтити, що теоретично можливим бiльш швидке зростання вiдсотково ставки до сплати податкiв нiж збiльшення iнфляцi, що зберiга реальну вiдсоткову ставку постiйною.

Як бачимо, навiть очiкувана iнфляцiя виклика втрати в економiцi, якщо iнститути влади адаптованi до не не повнiстю. Подiбнi втрати стають особливо iстотними в умовах контролю ставки банкiвського проценту, неадекватного оподаткування доходiв й прогресивного зростання податкових ставок, що збiльшують податковi платежi. Пiд адекватним оподаткуванням в умовах iнфляцi маться на увазi такий метод зтягування податкiв, за якого не оподатковуться iнфляцiйний компонент приросту активiв.

Розглянутий вище негативний вплив iнфляцi на податкову систему, змусив багато кран iндексувати податковi закони, щоб запобiгти збiльшенню податкiв, яке спричиняться iнфляцiю. Так було проiндексовано у 80-х роках частину податкового кодексу США. Використання стримуючо податково-бюджетно полiтики одним iз шляхiв усунення загрози iнфляцi. Полiтика податкового регулювання доходiв TIP орiнтована на використання податкiв i створення у фiрм та робiтникiв стимулiв не пiднiмати цiни й зарплату. TIP це система, при якiй за допомогою податково системи фiрми й зайнятi на них робiтники заохочуються або наказуються в залежностi вiд зростання рiвня цiн й зарплати.

Розглянемо цiновий рiзновид TIP. Так, фiрмам повiдомлясться, що рiвень сплачуваних ними податкiв залежить вiд зростання цiн на х продукцiю. Наприклад, пiдвищення цiн до 5 не виклика нiяких штрафних санкцiй, за кожний наступний вiдсотковий пункт уряд збiльшу ставку оподаткування. Податкова ставка може збiльшуватись, скажiмо на 2 пункти з 25 до 27 за кожний вiдсоток приросту цiн на продукцiю фiрми.

За умов реалiзацi тако полiтики пiдвищення цiн коштуватиме фiрмам надто дорого. Отже, в них з являться стимул не допускати значного збiльшення цiн. Зростання цiн по всiх фiрмах, таким чином, буде меншим, й темпи iнфляцi скоротяться. Подiбний механiзм може бути реалiзований й у вiдношеннi зарплати. Згiдно з вищесказаним, фахiвцями пропонуться ввести до схеми розрахунку основного податку антиiнфляцiйний коефiцiнт.

Його призначення забезпечити зацiкавленiсть товаровиробника у вiдповiдностi темпiв зростання товарно i грошово мас, зниженнi iснуючих темпiв iнфляцi на внутрiшньому ринку. Отже, можна зробити висновок, що на практицi iсну дуже тiсний взамозв язок мiж оподаткуванням та контролем цiн i цим користуються уряди, коли ставлять собi за мету поставити у невигiдне становище тих господарюючих суб ктiв, якi надто iнтенсивно пiднiмають цiни на товари та послуги. Таке корегування цiн державою за допомогою податково системи вiдноситься до непрямих методiв контролю за цiнами.

Прямi методи регулювання цiн, тобто встановлення максимумiв цiн, буде розглянуто дал. 2.2