Специфічним для цього складу злочину є, насамперед, потерпіла особа і суб’єкт злочину.
Потерпілими можуть бути:
- особа, яка вчиняє посягання і від якої захищається винний;
- особа, дії якої були невірно сприйняті (уявна оборона);
- особа, яка вчинила злочин і яку намагалися затримати.
Суб’єктом злочину є:
- особа, яка захищає свої інтереси, інтереси близьких, суспільні інтереси чи інтереси інших від злочинних посягань;
- особа, яка невірно сприйняла дію потерпілого;
- особа, яка затримувала злочинця з метою доставлення його у відповідні органи.
Обов’язковою є обставина вчинення цього злочину, тобто суб’єкт повинен перебувати або в обстановці захисту або в обстановці уявної оборони, або в обстановці по затриманню особи, що вчинила злочин. Дана обставина відноситься до пом’якшуючих, оскільки і необхідна оборона і затримання злочинця є суспільно корисним, але в даному випадку ці дії були вчинені з перевищенням допустимих меж, що відповідно є пом’якшуючою обставиною.
П.1 ч.2 ст. 115 КК України - вбивство двох або більше осіб буде мати місце, якщо винна особа з єдиним наміром і, як правило, одночасно позбавляє життя двох або більше осіб. Якщо ж мало місце вбивство однієї особи, а потім іншої, що не об’єднані єдиним наміром, то це за відсутності інших обтяжуючих обставин слід кваліфікувати за п. 13 (повторне вбивство).
Якщо особа мала намір позбавити життя двох осіб, однак, позбавила лише одного, а інший залишився живим, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю відповідної частини ст. 115 (вбивство однієї особи) і за п.1 ч.2 ст.115 з посиланням на відповідну частину ст. 15 (закінчений або незакінчений замах на вбивство двох або більше осіб).
Якщо винна особа мала намір позбавити життя трьох або більше осіб, однак, з незалежних від неї причин позбавила життя двох осіб, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю п.1 ч.2 ст.115 (вбивство двох осіб) і за відповідною частиною ст.15 і п.1 ч.2 ст.115 (замах на вбивство трьох або більше осіб).
П.2 ч. 2 ст.115 КК України буде мати місце, якщо винна особа позбавляє життя дитину віком до 14 років, або жінку, що перебувала в стані вагітності. В даному випадку термін вагітності на кваліфікацію не впливає. Обов’язковим для кваліфікації є усвідомлення суб’єктом факту позбавлення життя саме зазначених потерпілих осіб. Аналогічно кваліфікуються і випадки, коли винна особа не усвідомлювала, але могла і повинна була усвідомлювати цей факт.
П. 3 ч.2 ст.115 КК України має місце, якщо життя було позбавлено саме заручника або викрадену особу. Заручник – це особа, яку захоплюють і утримують з метою пред’явлення вимог до близьких родичів чи службових осіб, виконання чи невиконання яких є умовою звільнення заручника. Вбивство заручника може мати місце в процесі його захоплення, утримання, в результаті невиконання вимог, або під час його втечі. Тому при кваліфікації крім п.3 ч.2 ст.115 КК України застосовують ч.2 ст.147 КК України. Аналогічно кваліфікується за сукупністю і умисне вбивство викраденої особи (п.3 ч.2 ст.115 КК України, ч.3 ст. 146 КК України).
П.4 ч. 2 ст.115 КК України буде мати місце у випадках, коли винна особа при вчиненні вбивства використала особливо жорстокий спосіб. Особлива жорстокість характеризується тим, що потерпіла особа зазнала нестерпного фізичного болю або психічного впливу та душевних страждань. При кваліфікації обов’язково слід встановити те, що винна особа усвідомлює факт застосування особливої жорстокості при вбивстві. Вона може полягати в нанесенні великої кількості тілесних ушкоджень, що завдали сильного болю, а також застосування вогню, струму, кислот, радіоактивних речовин. Особлива жорстокість буде мати місце і у випадку, коли винна особа вчиняє глумління над трупом або розчленовує його в присутності близьких чи рідних, чим крім фізичного болю завдає і душевних страждань. Якщо ж винна особа розчленовує труп лише з метою приховання вбивства, п.4 ч.2 ст.115 КК України не застосовується.
П.5 ч. 2 ст.115 КК України буде у випадках, коли винна особа, маючи намір позбавити життя одного потерпілого, використовує для цього спосіб, що є небезпечним для життя багатьох осіб ( постріл у натовп, закладення вибухівки та ін.) Якщо в результаті таких дій іншим особам було заподіяно тілесні ушкодження, це вимагає додаткової кваліфікації за відповідними статтями особливої частини (ст.ст. 121, 122, 125 КК України). Якщо ж в результаті таких дій було позбавлено життя двох або більше осіб, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю п.1 і 5 ч.2 ст. 115КК України.
П.6 ч.2 ст.115 КК України має місце у випадках, коли винна особа в результаті вбивства прагне одержати майнову вигоду (заволодіти грошима) або ухилитися від виконання майнових зобов’язань (неповернення боргу). Характерним є те, що намір заволодіти чужим майном виникає раніше, ніж намір вчинити вбивство, тому вбивство у цьому випадку виступає лише як засіб досягнення поставленої мети. Якщо ж винна особа спочатку заволоділа чужим майном, а потім вчинила вбивство з метою уникнення затримання п. 6 ч. 2 ст.115 КК України не застосовується. В цьому випадку заволодіння чужим майном охоплюється відповідними статтями злочинів проти власності (ст. ст.185 – 187КК України), а вбивство, в залежності від обставин, кваліфікується за ч. 1 або 2 ст. 115 КК України.
П.7 ч.2 ст.115 КК України буде мати місце в тих випадках, коли винна особа, вчиняючи вбивство, нехтує всіма нормами моралі та правилами співжиття. Дане вбивство вчиняється з мотивів явної неповаги до суспільства з незначного приводу або взагалі без нього. Якщо таке вбивство супроводжувалося й порушенням громадського порядку, крім п.7 ч.2 ст.115КК України, застосовується ще й відповідна частина ст.296 КК України. Вбивство у бійці чи сварці якщо при цьому було порушено громадський порядок, не охоплюється п.7, а кваліфікується за ч.1 ст.115 КК України.
П.8 ч.2 ст.115 КК України буде лише в тих випадках, якщо воно вчинене з метою перешкодити виконанню особою своїх законних громадських чи службових обов’язків або з мотивів помсти за таку діяльність, що була здійснена раніше. Характерним є і те, що крім самої особи потерпілим є і її близькі родичі, а саме: чоловік-дружина, батьки-діти, брати-сестри, бабусі-дідусі-онуки і інші. Не підпадає під дію п.8. ч.2 ст. 115 КК України вбивство специфічних потерпілих осіб (державного діяча, працівника правоохоронних органів, судді, захисника). Посягання на їх життя в зв’язку з виконуваною діяльністю кваліфікується за спеціальними нормами Особливої частини (ст.ст.112, 345, 377 КК України).
П.9 ч.2 ст.115 КК України буде тільки в тих випадках, коли винна особа переслідує передбачену мету. При цьому немає значення для кваліфікації приховує особа раніше чи щойно вчинений злочин, а також приховує вона закінчений чи незакінчений злочин. Потерпілими від цього вбивства можуть бути будь-які особи, які здатні, або повідомити певну інформацію про злочин, який був вчинений, вчинення якого готується, або на який вчиняється замах, а також особи, які на думку суб’єкта здатні перешкодити досягненню злочинного результату.
П.10 ч.2 ст.115 КК України буде мати місце як під час зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, так і перед їх вчиненням чи після їх закінчення. Оскільки вбивство не є способом вчинення цих злочинів, тому воно повинно кваліфікуватися за сукупністю п.10 ч.2 ст. 115 КК України і ч.4 ст. 152 КК України або ч.3 ст. 153 КК України.
Якщо ж вбивство мало місце після зґвалтування лише з метою приховати цей злочин п.10 ч.2 ст. 115 КК України виключається, в кваліфікація здійснюється з п.9 ч.2 ст. 115 КК України.
П.11 ч.2 ст.115 КК України буде у випадках, якщо у вчиненні вбивства брали участь принаймні дві особи: замовник і виконавець. Вбивство на замовлення являє собою угоду, за якою одна особа – виконавець – зобов’язується вчинити вбивство зазначеної потерпілої особи і як правило одержати за це винагороду, а інша сторона – замовник – зобов’язується сплатити виконану роботу. Угода при вбивстві на замовлення може мати не лише договірний характер, може виражатись в проханні, примусі чи інших діях. Замовник в залежності від ролі, яку він виконує у цьому вбивстві може нести відповідальність лише за п.11 ч.2 ст.115 КК України як і виконавець (при співвиконавстві), а може нести також відповідальність за відповідною частиною, ст. 27 та п.11 ч.2 ст.115 КК України (як організатор або як пособник).
П.12 ч.2 ст.115 КК України буде тільки в тих випадках, коли у вчиненні вбивства брали участь два або більше суб’єкти, які заздалегідь, тобто до моменту початку вбивства домовились про спільне його вчинення. Якщо одна із осіб, що бере участь у вбивстві не є суб’єктом злочину (не досягла віку, або неосудна), то п. 12 ч.2 ст.115 КК України виключається.
П.13 ч.2 ст.115 КК України буде в таких випадках, коли особою раніше було вчинене умисне вбивство за винятком вбивств, передбачених ст.ст.116-118 КК України. Повторність буде і в тих випадках, коли особою раніше були вчинені і посягання на життя тих осіб, відповідальність за яких закріплені іншими нормами Особливої частини. Для наявності повторності не має значення чи раніше вчинене вбивство було закінченим чи незакінченим, вчинялось воно одноособово чи у співучасті з іншими. Повторність при вбивстві виключається якщо за раніше вчинене вбивство особа була звільнена від кримінальної відповідальності на законних підставах, минули строки давності притягнення її до відповідальності або з неї була знята чи погашена судимість.
П. 14 ч. 2 ст.115 КК України буде у випадках, коли посягання на життя особи вчиняється з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.
Ст. 119 Вбивство через необережність за своїми об’єктивними і суб’єктивними ознаками в цілому схоже на умисне вбивство. Єдина суттєва відмінність полягає у суб’єктивній стороні, що виражається в необережній формі вини (як самовпевненість, так і недбалість). Суб’єкт – особа із 16 років. Кваліфікований вид - вбивство через необережність 2-х і більше осіб.