Безпосереднім об’єктом є життя і здоров’я особи.
Потерпілим є особа, яка характеризується двома ознаками:
1) вона перебуває в небезпечному для життя стані;
2) вона немає можливості вжити заходів до самозбереження через певні обставини (малолітній вік, старість, безпорадний стан та ін.).
Із об’єктивної сторони даний склад злочину є формальним і вважається закінченим з моменту залишення потерпілої особи без допомоги не залежно від того, чи настали суспільно небезпечні наслідки. В цілому об’єктивна сторона характеризується пасивною формою поведінки (бездіяльністю). Якщо така злочинна бездіяльність призвела до смерті потерпілої особи чи інших тяжких наслідків, то дії суб’єкта слід кваліфікувати за ч.3 ст. 135 КК України.
Із суб’єктивної сторони злочин вчиняється із прямим умислом. Суб’єкт усвідомлює суспільно небезпечний характери своєї бездіяльності і бажає вчинити саме так. Його ставлення до суспільно небезпечних наслідків, характерних для ч. 3 ст.135 КК України характеризується необережною формою вини.
Суб’єкт злочину – спеціальний. Це лише дві категорії осіб, а саме:
1) особи, які зобов’язані піклуватися про потерпілого (співробітники МНС, працівники екстреної медичної допомоги, працівники міліції, опікуни, піклувальники та ін.);
2) особи, які своїми діями поставили потерпілого в небезпечний для життя стан.
До кваліфікованих видів залишення в небезпеці слід віднести:
- вчинення таких дій матір’ю щодо своєї новонародженої дитини при умові, що матір не перебувала в обумовленому пологами стані (ч.2 ст. 135 КК України);
- якщо такі дії спричинили смерть або інші тяжкі наслідки (ч.3 ст.135 КК України).
Залишення в небезпеці слід відмежовувати від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.