Право громадянина на працю — одне із найважливі¬ших. Воно закріплене в ст. 43 Конституції України. Грома¬дянам гарантується захист від незаконного звільнення (ч. 6 ст. 43). Порушення законодавства про працю є порушенням конституційних прав громадян.
Об’єктом злочину виступають трудові права людини і громадянина, тобто право на працю, на відпочинок, винагороду і т.д.
Потерпілим від цього злочину може бути лише працівник. Частина 2 дещо конкретизує таких потерпілих. Мова іде про неповнолітню особу, вагітну жінку або жінку, яка має дитину віком до 14 років або дитину інваліда.
Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 172 КК, утворює одне із зазначених у ній діянь:
а) незаконне звільнення з роботи;
б) інше грубе порушення законодавства про працю (незаконне переведення на іншу роботу, встановлення про¬довженого робочого дня, зниження заробітної плати, ненадання відпустки).
Суб’єктивна сторона – прямий умисел. Обов’язковою ознакою є також наявність особистих мотивів.
Суб’єкт – спеціальний (особа, яка наділена правом прийому на роботу і звільнення з роботи).