Екологічна безпека – це такий стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей.
Основним безпосереднім об’єктом є екологічна безпека, а додатковим – життя особи або інші блага.
Предметом злочину є підприємства, споруди, пересувні засоби та інші об’єкти у зв’язку з проектуванням, експлуатацією яких існує небезпека негативного впливу на людину та довкілля.
Із об’єктивної сторони цей злочин характеризується сукупністю таких ознак:
1) діяння, яке полягає в порушенні порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів (надання завідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки діяльності об’єкта екологічної експертизи, відсутність споруд для очищення викидів і скидів, дії з відходами без відповідних дозволів та ін.);
2) наслідки у вигляді загибелі людей, екологічне забруднення значних територій або інших тяжких наслідків (загибель однієї особи, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень двом чи більше особам, масове захворювання людей, виведення з ладу виробничих підприємств чи інших споруд);
3) Причинний зв'язок між діяннями та наслідками.
Диспозиція статті 236 КК України має бланкетний характер і для з’ясування кримінально-правової заборони відсилає до екологічного законодавства.
Злочин є закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених в кримінальному законі. Відсутність таких наслідків утворює склад відповідного адміністративного проступку.
Із суб’єктивної сторони злочин визначається психічним ставленням особи до наслідків і характеризується необережною формою вини.
Суб’єкт злочину – спеціальний.