Злочини проти громадської безпеки передбачені 9 розділом Особливої частини кримінального закону (ст.ст. 255-270 КК України). Вони є загальнонебезпечними діяннями, що порушують загальну безпеку, ставлячи ряд цінностей, насамперед, життя та здоров’я невизначеного кола осіб під загрозу заподіяння їм істотної шкоди.
Родовим об’єктом цього злочину є громадська безпека, тобто загальний стан захищеності суспільства, а, зокрема, таких його цінностей як життя та здоров’я людей, власності, довкілля та інших, від загальнонебезпечних посягань. Безпосередні об’єкти кожного із злочинів цього розділу аналогічні родовому.
Цілий ряд злочинів проти громадської безпеки містить і додатковий безпосередній об’єкт (бандитизм, терористичний акт, недбале зберігання вогнепальної зброї та ін.). Такими є життя і здоров’я осіб, інші блага, власність, авторитет органів державної влади та ін.
Деякі злочини 9 розділу як обов’язкову ознаку складу передбачають предмет злочину (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів, порушення вимог радіаційної безпеки та ін.). Такими предметами виступає: 1) вогнепальна зброя та боєприпаси; 2) вибухові речовини; 3) радіоактивні матеріали; 4) легкозаймисті та їдкі речовини; 5) продукти харчування рослинного та тваринного походження із зони відчуження та ін.
Всі злочини проти громадської безпеки із об’єктивної сторони сконструйовані по різному. Абсолютна їх більшість характеризується формальним складом, для яких обов’язковим є лише суспільно небезпечне діяння (створення злочинної організації, втягнення у вчинення терористичного акту, погроза вчинити викрадення або використати радіоактивні матеріали та ін.). При цьому характерним також є те, що такі посягання вчиняються виключно ляхом активної дії.
Деякі із злочинів цього розділу відносяться до злочинів із матеріальним складом (недбале зберігання вогнепальної зброї або боєприпасів, порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки). Для таких злочинів характерними є три ознаки: суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечний наслідок та причинний зв'язок.
Діяння у цих складах може бути вчинене як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Наслідки можуть виражатись в наступному: 1) в створенні небезпеки загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків; 2) у загибелі людей; 3) в інших тяжких наслідках; 4) у майновій шкоді у великих або особливо великих розмірах.
Із суб’єктивної сторони злочини проти громадської безпеки із формальним складом характеризуються виключно прямим умислом. Для злочинів із матеріальним складом характерною як правило, є змішана форма вини.
Досить часто обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони деяких злочинів проти громадської безпеки є мета їх вчинення. Зокрема, метою бандитизму є напад на підприємства, установи, організації або окремих громадян; метою створення злочинної організації є вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів; метою вербування, фінансування, навчання, озброєння особи є вчинення терористичного акту і ряд інших.
Суб’єктом злочинів даної категорії можуть бути:
1) особа з 14-ти років (бандитизм, терористичний акт);
2) особа з 16-ти років (створення злочинної організації, завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян і ін.);
3) спеціальний суб’єкт (службова особа або особа, на яку законом покладено обов’язок дотримуватись певних правил).
Диспозиції деяких злочинів проти громадської безпеки містять в собі заохочувальні норми, при наявності яких суб’єкт може бути звільнений від кримінальної відповідальності за наявності відповідних вимог (ч.2 ст.255 КК України, ч.2 ст. 258-3 КК України, ч.3 ст. 263 КК України та ін.).
Отже, злочини проти громадської безпеки – це суспільно небезпечні та протиправні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на загальний стан захищеності суспільства, вчинені суб’єктом злочину.
Усі злочини проти громадської безпеки можна поділити на такі групи:
1) злочини, пов’язані із діяльністю злочинних організацій;
2) злочини терористичного спрямування;
3) злочини, що порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку;
4) злочини, пов’язані з порушенням спеціальних правил.