Об'єктом цього злочину є моральні засади суспільства в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання.
Предметом злочину може бути могила, інше місце поховання, тіло померлого (останки, прах), урна з прахом, предмети, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого (ч.1 ст. 297 КК України), братська могила, могила Невідомого солдата (ч.2 ст. 297 КК України).
Об'єктивна сторона цього злочину виражена: 1) в нарузі над могилою, іншим місцем поховання, над тілом померлого або урною з прахом; 2) в незаконному заволодінні тілом померлого, урною з прахом, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого.
Наруга – це образливе ставлення, грубе знущання, демонстрація зневаги до відповідних предметів. Наруга може вчинятися шляхом осквернення могили, її розкопування, пошкодження ніші в стіні, урни з прахом, осквернення труни, знущання з трупа, пошкодження пам'ятника, надгробної плити, пам'ятних написів на ній, огорожі тощо.
Незаконне заволодіння припускає протиправне, таємне або відкрите вилучення вище перелічених предметів і звернення їх на свою користь. Якщо таке заволодіння було поєднане із застосуванням насильства або погроз насильством, то вчинене слід кваліфікувати за ч.2 ст. 297 КК України, а якщо воно потягнуло за собою тяжкі наслідки, то – за частиною третьою цієї статті.
Даний склад злочину за своєю структурою є формально-матеріальним, а, отже, в частині наруги є закінченим з моменту вчинення цього суспільно небезпечного діяння, а в частині заволодіння – з моменту, коли суб’єкт вилучив відповідний предмет і мав можливість ним розпорядитись.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Якщо зазначені вище дії були вчинені з корисливих або хуліганських мотивів, то дії суб’єкта слід кваліфікувати за ч.2 ст. 297 КК України.
Суб'єкт цього злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.